Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Психологічна наука наприкінці ХІХ та в першій половині ХХ століття

Психологічна наука наприкінці ХІХ та в першій половині ХХ століття

Назва:
Психологічна наука наприкінці ХІХ та в першій половині ХХ століття
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,26 KB
Завантажень:
119
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Реферат на тему:
Психологічна наука наприкінці ХІХ та в першій половині ХХ століття


Тривалий час основні положення вітчизняної психологічної науки базувалися на одному з ідеологічних міфів – про ідеальну людину майбутнього, її формування під впливом цілеспрямованих педагогічних прийомів. При цьому ігнорувалися індивідуальність, неповторність особистості, її внутрішній потенціал самотворення [6, с. 9]. Наша мета – бодай коротко просежити розвиток психології як науки та її стан в нашій країні наприкінці ХІХ та в першій половині ХХ століття.
Можна по-різному визначати дату народження вітчизняної психології. Наприклад, з 1873 року, коли у „Віснику Європи” було опубліковано статтю І. Сєченова „Кому і як розробляти психологію?” – в ній уперше було викладено програму створення психологічної науки як окремої дисципліни. Можна також починати відлік з середини ХІХ століття, коли, як відомо, у вищих навчальних закладах, як у світських, так і в духовних, поряд з філософією і логікою викладалась і психологія. Більше того, в царському указі від 1850 року в Московському університеті, наприклад, передбачалось „упразднить преподавание философии светскими профессорами и, ограничив преподавание её опытною психологиею и логикою, возлагать чтение сих наук на профессоров богословия” [4, с. 531]. З іншого боку, аналогічно зі створенням В. Вундтом 1879 року в Лейпцигу першої психологічної лабораторії, можна вважати часом народженням наукової психології в Росії 1885 рік, коли В. Бехтерєв відкрив першу експериментальну психологічну лабораторію при клініці Казанського університету [2, с. 37]. Або 1907 рік, коли в Петербурзі він же заснував Психоневрологічний інститут.
У ті ж роки в лабораторії Новоросійського університету (Одеса) розпочав свою діяльність відомий психолог М. Ланге [8, с. 249]. Також варто відзначити, що коли 1912 року при Московському університеті було відкрито Щукінський психологічний інститут, першим директором якого став професор Київського університету Cв. Володимира Г. Челпанов, вже були не лише започатковані, але й плідно розвивались як природничо-наукові культурно-філософські напрямки, що досліджували закономірності душевного життя людини.
Можна впевнено стверджувати, що на початку ХХ століття виокремились три напрямки в психологічній проблематиці, які відносяться до практичного її освоєння. Перший з них – (починаючи від І. Сєченова) медико-біологічний (психоневрологічний, фізіологічний), пов’язаний з іменами І. Павлова, В. Бехтерєва, О. Введенського, О. Ухтомського, психіатрів С. Корсакова і П. Ганушкіна, мав яскраво виражене природничо-наукове спрямування в своїх ідеях, уявленнях і методах, орієнтуючись на ідеали класичної науки свого часу: об’єктивність істини, вірогідність емпіричних даних, причинно-наслідковий детермінізм.
Другий напрямок, філософська психологія, викладалась в духовних академіях і предмет її визначався як „своєрідне єднання душі з безкінечністю”. Особлива увага зверталась не лише стосункам з Богом, але і з ближніми, визначались норми взаємостосунків між людьми, їх поведінки, ставлення до речей, до своєї і чужої власності [2, с. 181].
Виникнення третього напрямку можна пов’язувати із становленням радянської культурно-історичної психології. Серед вчених, що стояли біля її колиски, перш за все слід назвати Л. Виготського – і як символ марксистської психології, і як вченого, чиї праці за своєю різносторонністю не могли не знайти відображення у спробах розробок різних психологічних концепцій [1, с. 112].
До жовтневого перевороту 1917 року психологічна наука в країні мала вже поважні природничо-наукові традиції й цікаві філософські напрацювання і ні в чому не відставала від західних наукових досягнень. Отже, є всі підстави розглядати вітчизняну психологчну науку як один з помітних напрямків світової наукової думки.
В перші роки радянської влади в психологічній науці головна роль належала природничо-науковому напрямку, представники якого проголошували єднання з природничими науками (біологією, фізіологією, еволюційною теорією) і виступали з ідеями розбудови психології як об’єктивної науки.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Психологічна наука наприкінці ХІХ та в першій половині ХХ століття

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок