Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Загальні закономірності впливу на зміну психічних станів засуджених до позбавлення волі

Загальні закономірності впливу на зміну психічних станів засуджених до позбавлення волі

Назва:
Загальні закономірності впливу на зміну психічних станів засуджених до позбавлення волі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,87 KB
Завантажень:
233
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Загальні закономірності впливу на зміну психічних станів засуджених до позбавлення волі
Причинна обумовленість психічних станів засуджених як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками відкриває перед працівниками установ виконання покарань перспективу впливу на зміну їх психічних станів. Перед вихователем постає завдання: знімати психічні стани, які негативно впливають на процес виправлення засуджених, підтримувати і викликати стани, що позитивно впливають на їх особистість. Мова, йде не про те, щоб ув'язнені взагалі не переживали стани очікування, розкаяння совісті, туги, сумніву, відчаю, безнадійності і т. ін. Без такої важкої внутрішньої боротьби втрачається і притупляється гострота самого факту позбавлення волі, а колонія дійсно може стати "рідною домівкою". Йдеться про те, щоб попередити виникнення повного відчаю, не допустити переростання глибоких внутрішніх конфліктів у психічні зриви. У цьому полягає суть наукового підходу до управління психічними станами ув'язнених.
Узагальнення досвіду роботи установ виконання покарань показує важливість спеціальної психологічної підготовки засуджених, яка полягає в активізації етичних почуттів, переконань і звичок високоморальної поведінки, а також у завчасному формуванні настановлення на сприйняття нових умов.
У результаті таких дій в ув'язненого формується психологічна готовність жити в нових умовах, яка забезпечує швидке його включення в суспільну (колективну) і виробничу діяльність без додаткової витрати енергії на подолання внутрішнього опору і напруги.
Для цілісного розуміння проблеми психологічної готовності її достатньо повно можна розкрити через Я-концепцію та смислові настановлення, ціннісні орієнтації суб'єкта.
У багатьох психологічних теоріях Я-концепція є одним із центральних понять. Разом з тим ще не існує ні її універсального визначення, ні єдності в теорії. Терміни, які одні автори вживають для визначення Я-концепції в цілому, інші використовують для позначення її окремих елементів. За Р. Бернсом [1] Я-концепція представлена у вигляді ієрархічної структури. На її вершині розташовується глобальна Я-концепція, яка вміщує всі грані індивідуальної самосвідомості. Це струмок свідомості, або почуття особистої послідовності та неповторності. У ньому виділяються два елементи: Я - усвідомлююче та Я як об'єкт. Ці розмежування умовні, і становлять лише семантичну модель. В реальному житті елементи ці настільки сильні, що створюють єдине, практично нероздільне ціле. За визначенням Р.Бернса, глобальне Я — це центр особистості, його можна назвати послом внутрішнього боку особистості. Воно представляє душевні процеси, почуття, бажання, мету та інше. Глобальне Я включає всі пізнавальні, емоційні вольові функції та одночасно має свій образ світу, а також образ себе та само-розуміння.
Образ себе, само-розуміння як образ світу та поняття світу — результат пізнавальної, практичної та творчої діяльності людини. Структуру глобального Я можна представити так: 1. Процесуальне Я. 2. Структурне Я. 3.Образ світу та розуміння його. Всі складові глобального Я функціонально взаємопов'язані. Процесуальне Я сприймає, мислить, фантазує, забуває, згадує, вибирає та приймає рішення, діє, вчиться, здійснює контроль, щось підсилює, від чогось відмовляється, висловлює міркування про цінності. Це центр хвилювання, переживання та усвідомлення, це внутрішній простір, в якому ми застосовуємо наш повсякденний досвід.
Кожна складова становить собою певну відповідно обмежену тематику життєвих уявлень і її можна виразити як судження про себе, наприклад: "Я вмію, я пізнаю", "У мене є ( я маю)", "Яким я хочу бути" та інші. Кожна окрема складова в онтогенетичному розвитку виникає поступово. Перш за все, утворюється основна вісь "Я є". Потім на неї можуть спиратися виникаючі утворення. Кожне окреме утворення має складний шлях розвитку, встановлюється структурна ієрархія. Кожна нова складова вміщує багато мізерних часток, і становить певну підтему життєвих уявлень, поєднання яких і формує її.
Необхідно уточнити ще раз, що дрібні будівельні частини складаються із багатьох уявлень, думок, які відображаються в пам'яті.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Загальні закономірності впливу на зміну психічних станів засуджених до позбавлення волі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок