Головна Головна -> Реферати українською -> Психологія -> Важливість «екзистенціальної любові» у педагогічному процесі

Важливість «екзистенціальної любові» у педагогічному процесі

Назва:
Важливість «екзистенціальної любові» у педагогічному процесі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,95 KB
Завантажень:
459
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Важливість «екзистенціальної любові» у педагогічному процесі


У житті сучасної людини спостерігається криза почуттів, - таку піднімають проблему ряд філософів і психологів (Р. Мей, Е. Фромм, І. Ялом та ін.). Люди втрачають здатність любити в світі, де розвиток техніки превалює над розвитком людських відносин. Любов, пише Р. Мей, яка була завжди опорою і допомагала справлятися з життєвими ситуаціями, стала проблемою. Люди стають гордовитими, зарозумілими і відчуженими. Нездатність відчувати і боязнь близості привела нас до того, що любов стала здаватися неймовірною рідкістю, ілюзією [8; 7-8]. Реальністю нашого життя стають відчуження, відсторонення, повна байдужість і самота людини, єдиний спосіб подолання яких є любов.
Педагогічний енциклопедичний словник під ред. Б.М. Бім-Бада трактує любов як «высшее чувство, проявляющееся в глубокой эмоциональной привязанности личности к другому лицу или персонализированному объекту» [10; 135]. Тут вказано, що для педагогіки найбільш практичне значення мають вікові параметри любові і детально розкриті її психофізіологічні основи. Автори обійшли стороною всі інші педагогічні аспекти любові, зокрема, питання про любов як складову взаємодії вчителя і учня.
Існує поширена думка, що любов" дитина повинна отримувати в сім'ї, до школи це почуття не має ніякого відношення. Вчителі розгублюються від відвертих проявів любові дітей, деколи не знаючи, як реагувати на них. Відповідно діти рідко знаходять в школі те душевне тепло, до якого вони прагнуть. Ш.А. Амонашвілі першим принципом педагогічної діяльності називає любов до дитини. Без неї не можна виховати «гуманну душу в людині». Дитина стає щасливою, як тільки відчуває до себе щиру і безкорисну любов [1; 15]. Л.Л. Шевченко характеризує прояв любові як ступінь розвитку етичної свідомості вчителя. Довіра, пошана, вимогливість, справедливість, великодушність, доброта характеризують відносини вчителя і учнів в любові. До перерахованих якостей відносяться і взаємодопомога, взаєморозуміння, взаємоповага, взаємна вимогливість і відповідальність [17; 26]. О. О. Казанський присвячує свою працю педагогіці «як любові» і вважає, що співпраця у відносинах «вчитель-учень» - це і є прояв любові. Любов, підкреслює автор, знімає тривожність і дає відчуття безпеки [4;17]. В.А.Ситаров і В.Г.Маралов розглядають любов як ненасильницьку дію в педагогіці і вважають, що любов - це посилення іншої людини як особи. Педагог, який любить, прагне провести значущі зміни в своїх вихованцях, надає їм можливість самовизначитися і самореалізуватися [12; 54-55].
Відмічено, що традиційно в науковій літературі автори пропонують визначення любові з позиції її суб'єкта. Тобто в центрі уваги знаходиться суб'єкт бажання і його потреби.
У «екзистенціальній любові» на перший план стає не суб'єкт, а об'єкт бажання. Більш значуща не та людина, яка любить, а якого люблять. Улюблена людина стає цінністю. Любов дозволяє побачити перспективу, відкриває унікальні можливості людини, яку любиш. Тому, вирішуючи питання любові, екзистенціалісти активно оперують поняттями «турбота», «знання», «посилення», «відкриття», «розуміння», «ухвалення», що особливо актуально для педагогіки. І крізь призму цих понять ми робимо спробу наблизитися до феномена любові.
Любов як відкриття. «Екзистенціальна» любов дозволяє побачити іншу людину як абсолютну індивідуальність, у всій її неповторності. Любов відкриває педагогу, який любить, унікальні можливості кожного вихованця, його ціннісну перспективу, і в цьому особливість педагогічного, процесу. Педагогіка, як і любов інтуїтивна, вона повинна бачити те, чого ще немає. Тільки люблячи вчитель здатний відкрити в людині цінне, передбачити ще не реалізоване.
Підкреслюючи діалектичність любові, Е. Фромм помічає: тільки люблячи, віддаючи себе іншому і проникаючи в нього, я знаходжу себе, я відкриваю себе, я відкриваю нас обох, я відкриваю людину [16; 126]. Любити - означає відкритися самому, вторить Р. Мей [8; 101].
Любов як розуміння і ухвалення. Щоб зуміти зрозуміти іншого, людина принаймі повинна бути готова любити його, - пише Р.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Важливість «екзистенціальної любові» у педагогічному процесі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок