Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Секулярні вчення релігійного характеру. Фаталізм. Соціалізм

Секулярні вчення релігійного характеру. Фаталізм. Соціалізм

Назва:
Секулярні вчення релігійного характеру. Фаталізм. Соціалізм
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,07 KB
Завантажень:
89
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Секулярні вчення релігійного характеру. Фаталізм. Соціалізм
План
1. Фаталізм
2. Соціалізм
3. Література

Фаталізм
Це одне із найдавніших життєвих уявлень, елементи якого присутні в різних релігійних системах. В широкому розумінні фаталізм - це відмова від вільної активності, спрямованої на керування своїм життям і творче перетворення наявних обставин, пасивне покладання на зовнішній плин подій. Так, у ряді напрямів юдаїзму, християнства й ісламу стверджується, що людина має відмовитися від спеціальних зусиль для власного порятунку, цілком поклавшись на безроздільну владу Бога. Водночас фаталізм може виступати як самостійне вчення, засноване на вірі в непереборну силу безособової долі, тобто незалежно від людини, природного плину речей. Таке розуміння було розвинуте давньоримськими мислителями, що розробляли уявлення про фатум. Узагальнення цих уявлень можна знайти в трактаті Марка Тулія Цицерона ( 106-43 рр. до Р.Х.) "Про дивинації", побудованому у формі бесіди між братом автора Квінтою, який захищає можливість різними метолами дізнатися про волю богів, і самим Цицероном, котрий хоча й сам був авгуром, тобто жерцем, що знається на процедурі такого дізнавання - дивинації, відхиляє і висміює всі її види. Є підстави припускати, що античний фаталізм був тільки одним із етапів у тривалій історії фаталізму, що сягає своїми джерелами давніших часів і має послідовників у наші дні серед багатьох людей, які не в змозі систематизовано викласти свою життєву позицію, як це робили філософи.
Фаталізм ґрунтується на безпосередньому і повсякденному спостереженій, доступному для будь-якої людини: світ є сильнішим за людину, тому людина підпорядковується панівним у світі силам. Інше найпростіше узагальнення повсякденного досвіду показує, що існує два види таких сил - сила невідворотності причинно-наслідкових зв'язків і сила природних стихій. Велике число світових стихій може бути витлумачене людиною по-різному, внаслідок чого виникає трансформація порядку стихій - від безладної, гри через протиборство доброчинних і шкідливих стихій до панування однієї верховної стихії. Стихійність, як і чиста причинність, визначається на противагу справедливості (етичній причинності): відповідно до останньої ті самі людські зусилля завжди спричиняються до тих самих наслідків для людини, що їх зі лініювали; відповідно до першого такий зв'язок необов'язковий, оскільки наслідки людських зусиль можуть коригуватися іншими причинами, незалежними від самої людний. Чиста причинність - це порядок взаємодії світових сил, що характеризується універсальність, суворістю і невідворотністю. Людина не обирає .свою долю, що цілком визначається фатальним порядком причинності або хаосом стихій. Ця обставина не залишає місця для свободи розпорядження життям. У розпорядженні людини немає таких сил, щоб вона була спроможною змінювати щось у незалежному від неї природному ході взаємодії світових сил. Отже, її життя цілком визначається зовнішніми силами, і тому людина не в змозі самостійно ні змінити, ні припинити своє життя. Людина, таким чином, виявляє свою життєву активність якраз настільки, наскільки вона змушена це робити під тиском обставин, і не більше того. Відтак віровчення фаталізму зводиться до формули: людське життя визначається панівним у світі законом причинності або світових стихій.
Соціалізм
Соціалізм - це не тільки політичний напрям, що домагається встановлення якомога більш повної соціальної справедливості, але широкий комплекс секулярних віросповідань, що включає в себе низку напрямів (реформізм, комунізм, анархізм тощо). Загальним для всіх цих напрямів є визнання бездушності, нелюдськості наявного світового порядку, заснованого на владі природних стихій або закону байдужої до людини причинності, а також пов'язана з цим визнанням вимога переробити світ - зробити його більш людяним і справедливим. Першим, хто спробував надати соціалізму чіткого релігійного забарвлення, став французький мислитель Клод Анрі Сен-Симон (1760-1825), який пов'язував історичні етапи з пануванням певних форм релігії і вважав основними етапами прогресу перехід від первісно* го ідолопоклонства до політеїзму і заснованого на ньому рабства, а потім зміну політеїзму монотеїзмом християнської релігії, що призвело до встановлення феодального ладу.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Секулярні вчення релігійного характеру. Фаталізм. Соціалізм

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок