Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Східні християнські церкви. Ассирійська церква сходу

Східні християнські церкви. Ассирійська церква сходу

Назва:
Східні християнські церкви. Ассирійська церква сходу
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,13 KB
Завантажень:
440
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Східні християнські церкви. Ассирійська церква сходу
Коли з'явилось християнство у верхній Месопотамії точно не відомо, але достовірно можна сказати, що християни присутні в Месопотамії вже з середини ІІ століття. В III столітті ця територія була завойована персами. Не дивлячись на те, що Церква тут була багатонаціональною, найважливішу роль в ній традиційно виконували ассірійці. Її географічне положення виявилося причиною того, що вона стала відома просто як Церква Сходу.
Біля 300 року єпископи були вперше об'єднані адміністративно під управлінням католікоса-єпископа царської столиці персів Сельовкиї-Ктесіфон. Пізніше він одержав додатковий титул патріарха.
У V столітті Церква Сходу тяжіла до радикальної антіохийської форми христології, сформульованої Феодором Мопсуєтським і Несторієм, і відпала від спілкування з Церквою Візантійської імперії. Частково це було викликано великим напливом несторіан до Персії після засудження несторіанської христології Ефеським Собором в 431 році і вигнання несторіан з Візантійської імперії імператором Зеноном (474-491). До того ж персидським християнам доводилося відокремлювати себе від офіційної Церкви Візантійської імперії, з якою Персія часто воювала. Завдяки цьому вони могли зберігати свою християнську віру і разом з тим не дозволяли запідозрити себе в співпраці з ворожою імперією.
Собори цієї Церкви в V столітті ухвалили рішення про необов'язковість безшлюбності для духівництва, включаючи єпископів. Багато єпископів і навіть патріархів знаходились в шлюбі навіть до початку VI століття, коли було вирішено присвячувати в єпископи тільки тих, котрі дали обітницю безшлюбності. Священикам, проте, навіть після висвячування дозволялося одружуватися.
Церква Сходу завжди залишалася по перевазі зороастрійської Персії в меншині, що не заважало їй процвітати впродовж багатьох століть і прославитися своєю різноманітною науковою діяльністю, зосередженою в знаменитій Нисибінській школі. Церква розширялася завдяки місіонерській діяльності в таких віддалених країнах, як Індія, Тібет, Китай і Монголія, навіть після того, як Месопотамія була завойована в VII столітті арабами-мусульманами.
Патріарх перебрався в нове місто Багдад, яке в 766 році стало столицею. В 1318 році в Церкві налічувалося ЗО митрополичих кафедр і 200 єпархій, але під час нашестя Тамерлана в кінці XIV століття майже всі християни були знищені. До XVI століття від них залишилася невелика община ассірійців на території сучасної східної Туреччини. Ослабленню Церкви сприяла поява паралельної католицької організації, так званої Халдейської Католицької Церкви (див. IV. У. 1).
Під час Першої світової війни асірійці стали жертвами масових депортацій і страт, турки підозрювали їх в співпраці з англійцями. Загинуло біля третини населення Асірії. Більшість, які залишилися в живих втікали до Іраку, сподіваючись на заступництво Англії, але в 1933 році після закінчення терміну дії англійського мандата в Іраку конфлікт між асірійцями і іракськими військами закінчився новою різаниною і подальшим розсіюванням общини. Іракські власті, позбавивши патріарха Асірії Мари Симона XXIII громадянства, вислали його з країни. Він емігрував в Сан-Франциско (США).
У 1964 році в Церкві виникли розбіжності, пов'язані з рішенням Мари Симона прийняти григоріанський календар, але їх істинною причиною була особа Мари Симона і багатовіковий звичай, у згоді з яким його вибрали. Біля 1450 року увійшло до звичаю передавати патріаршество в межах одного роду, як правило, від дядька до племінника, внаслідок чого на чолі Церкви нерідко виявлялися недосвідчені молоді люди. Сам Мари Симон став патріархом у віці 12-ти років: Супротивники цього звичаю наполягали також на тому, щоб патріарх жив разом з своєю общиною в Іраку.
Опозицію Мари Симону підтримав митрополит Асірії Індії Мари Хома Дармо. У 1968 році він прибув з Індії до Багдада і висвятив тут трьох нових єпископів. Незабаром вони зібрали собор, на якому вибрали його патріархом замість Мари Симона. Мари Хома Дармо помер наступного року, в 1970 році його змінив Мари Адай Багдадський.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Східні християнські церкви. Ассирійська церква сходу

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок