Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Релігія і духовна культура суспільства. Вільнодумство і свобода совісті в історії України

Релігія і духовна культура суспільства. Вільнодумство і свобода совісті в історії України

Назва:
Релігія і духовна культура суспільства. Вільнодумство і свобода совісті в історії України
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,01 KB
Завантажень:
306
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Релігія і духовна культура суспільства. Вільнодумство і свобода совісті в історії України
Історія релігійного вільнодумства на теренах України починається з прийняття християнства Київською Руссю і створення слов'янськими просвітителями і проповідниками християнства братами Кирилом (бл. 827—869)і Мефодієм(бл. 816^885) слов'янської азбуки. Як розповідає літопис, у 988 чи 989 р. над Києвом засяяло світло Христової віри — князь Володимир, переконавшись в оманливості язичницьких богів, вирішив змінити віру і після цілої низки розвідок, переговорів і навіть воєнних походів визнав істинною вірою візантійське православ'я. Він прийняв хрещення сам, за його наказом охрестилися князі, а потім і все населення Русі. Проте навіть церковні історики визнавали той факт, що всі розповіді літописів і "Житія Володимира" про обставини прийняття християнства на Русі є благочестивими вигадками, пристосованими до різних візантійських сюжетів і молитов, що вони не містять у собі фактів історичної істини, крім одного: у 988 чи 989 р. Володимир і його дружина прийняли з Візантії християнство, що було проголошене офіційною релігією Київської Русі.
Першими представниками релігійного вільнодумства у Київській Русі слід вважати перекладачів грецьких і римських творів релігійної і філософської літератури. Свої переклади вони супроводжували тлумаченнями, що не завжди збігалися зі змістом текстів. Найбільш повно раннє вільнодумство відбилося в єресях.
Єресі (від гр. — особливе віровчення, відбір; пізніше — вчення, школа, релігійна секта) — релігійне вчення з питань догматики, культу, організації, що відхиляється від офіційної доктрини церкви. У вітчизняній релігійній історії єресі виявлялися у світоглядній оцінці діяльності церковної ієрархії і монахів. Єретики пропагували критичне ставлення до деяких православних догматів, церковних обрядів, розвивали думки про свободу волі, умовою реалізації якої вважали поширення просвітництва серед народу. Поступово в Україні на підставі єресей сформувалася рання гуманістична філософія, представлена творами Юрія Дрогобича (1450—1494), Павла Русина (1470—?), Станіслава Оріховсъкого(1513—1566) та ін. Ю. Дрогобич, наприклад, аналізував людину, її діяльність і доводив, що історія не є реалізацією заздалегідь визначеного Божого промислу, а виступає людською драмою дій, де головне місце належить природним силам, що не залежать від велінь Бога.
Наприкінці XVI — на початку XVII ст. в Україні виникли релігійно-просвітницькі організації православного населення міст — братства. Вони були виразниками протесту українського народу проти політики національного і релігійного гноблення з боку польсько-шляхетських правлячих кіл і католицької церкви. "Все і всюди, де будилася нова думка, — писав І. Франко, — де роздавалося живе слово навіть з уст одиниць — попів, — загал попівства, його світочі і верховоди ставали проти, здіймали крик, уживали і надуживали своєю владою, щоби побороти, здушити новинку, скувати нового духу, заглушити нове слово"1.
Перше братство було створено у Львові у 1586 р. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. братства виникли у Києві та деяких інших містах України. Вони проводили широку культурно-просвітницьку, антицерковну і реформаторську діяльність стосовно релігії. Так, відомий представник Львівської, а потім і Київської братських шкіл Ісайя Копинський у праці "Алфавіт духовний" обґрунтовував земне блаженство людини, блаженство на землі, а не на небі; член Київського братства Кирило Транквіліон-Став-ровецький обстоював ідею гармонії душі і тіла; Касіян Сакович досліджував проблему самопізнання, пов'язуючи ЇЇ розв'язання не з осягненням Бога через вдосконалення моралі й духовності, а з осмисленням природи людини та її душі.
Вільнодумство братських шкіл було обмеженим, але сприяло творчості та новим пошукам шляхів розвитку духовної культури філософами і науковцями Києво-Могилянської академії, створеної митрополитом Петром Могилою (1597—1647) у 1632 р.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Релігія і духовна культура суспільства. Вільнодумство і свобода совісті в історії України

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок