Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Розвиток християнства до розколу 1054 року

Розвиток християнства до розколу 1054 року

Назва:
Розвиток християнства до розколу 1054 року
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
21,60 KB
Завантажень:
187
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Розвиток християнства до розколу 1054 року

План

І. Вступ

ІІ. Прийняття та розвиток християнства

В Центральній та Південно-Східній Європі

Хрещення і розвиток християнства на Русі

ІІІ. Розкол в християнстві 1054 року

Прийняття християнства як офіційної державної релігії в Центральній, Східній та Південно-Східній Європі припадає на період IX - перша половина XI ст..

Всесвітньо історична по своєму значенню подія, християнізація слов'янських і неслов'янських народів Європи, явилась наслідком великих перемін в соціально-економічному і політичному розвитку суспільства.

Введення християнства - проблема, яка заслуговує уваги та всебічного дослідження істориків. Актуальність її вивчення в наші дні особливо виросла в зв'язку з тисячоліттям хрещення Стародавньої Русі.

Дослідження охоплює всі ранньофеодальні політичні утворення. Популяризація християнства в VIII - XII століттях поширюється на всі простори з Заходу і Південного-сходу між двома імперіями - Візантійською і Каролінгською, а також зі Сходу - Древньоруською державою.

Розселення слов'ян на території Франків, Македонії, Центральної Греції і на Пелепонесі було в основному завершено на початку VII століття.

Уже перші контакти з жителями імперії в процесі освоєння слов'янами нових земель повинні були покласти початок проникнення християнства в їх середовище. Деякі слов'янські племена виявилися тривалий період поза контролем Візантійської імперії і були язичниками, як ,наприклад, слов'яни Центральної та Південної Македонії. В ІІІ ст.. вони робили спроби об'єднатися для боротьби з Візантією. Підкорення слов'ян окремих областей Македонії, Греції і Пелепонесі зайняло майже два століття. Кожний новий похід візантійських військ проти слов'ян в VII- VIII столітті посилював їх залежність від імперії.

В VII - VIII століттях імперія очевидно не форсувала розпочатий процес християнізації слов'ян. Але поступове пристосування слов'ян до нових умов вело спочатку до стійкої віротерпимості, а потім можливо і до християнізації окремих груп слов'ян. Джерела відзначають окремі випадки прийняття християнства слов'янами. В Македонії уже в кінці VII століття. Серед слов'ян різних районів постійно знаходилося чимало племінних візантійців, захоплених під час зіткнень в VII - VIII століттях.

Щоб уникнути сутичок з місцевим населенням Візантія неодноразово переселяла слов'ян в інші райони імперії, намагаючись зменшити густоту їх поселень в регіоні.

Слов'яни на Пелепонесі знаходилися поза контролем візантійських властей до початку ІХ століття.

Але можна вважати, що ґрунт для християнізації слов'ян на початку ІХ століття був уже підготовлений. Інтенсифікація процесу християнізації візантійських слов'ян на всій території імперії в І половині ІХ ст.. був обумовлений багатьма причинами. По-перше, в цей період визначився політичний статус слов'янського населення в окремих областях імперії, землі колишніх слов'ян в основному увійшли в склад гем. Включення слов'ян Візантії, прискорення ранньофеодальних відносин повинен був викликати і необхідність змін ідеологічної структури слов'янського суспільства.

Проте в І половині ІХ ст.. дійсно слов'яни в багатьох областях Візантійської імперії залишалися язичниками.

Одним із важливих засобів залучення слов'ян до християнства був вступ їх на службу імперії.

Окремі особи слов'янського походження успішно робили кар'єру у Візантії. Всі вони безумовно були християнами. Однак в VII ст.. прийняття християнства не було обов'язковою умовою для зачислення на візантійську службу, як і для вступу з імперією в залежно-договірні відносини. Кузер, наприклад, об'єднання якого одержало відповідний статус на землях імперії, або Мавр, який очолював варварів і потомків візантійців, які прибули із Аварського Катанага, не прийняли християнства.

Допомогти в вивченні проблеми християнізації слов'ян, які опинилися під владою Візантії, могла б археологія. Проте питання відродження християнства в областях масового розселення слов'ян на території імперії мали дослідження.

В цілому відбудова християнських храмів і поширення слов'янських некрополів з захороненням за християнськими звичаями відбулося не раніше ІХ століття.

Утвердження християнства у візантійських слов'ян в ІХ - Х століттях стало закономірним процесом їх суспільного розвитку, яке відбулося спочатку під сильним впливом, а потім в рамках візантійської імперії. Вплив на релігійну ситуацію в прикордонних областях імперії виявляло сусідство з язичною Болгарією. Перехід Болгарії до християнства при Борисі відіграло важливу роль в хрещенні слов'ян імперії.

þБолгарія прийняла християнство в якості офіційної державної релігії одна з перших серед слов'янських країн. Перше Болгарське царство залишалось довше язичним ніж будь-яка інша Слов'янська держава. Жителі болгарського царства обожнювали сили природи, почитали ріки і начебто живучих в них німф, приносили їм і іншим божествам жертви.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Розвиток християнства до розколу 1054 року

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок