Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Дисонанси сонячного і місячного циклів

Дисонанси сонячного і місячного циклів

Назва:
Дисонанси сонячного і місячного циклів
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,81 KB
Завантажень:
350
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Дисонанси сонячного і місячного циклів


Правило, яке визначає дату Пасхи для конкретно взятого року, дуже просте й очевидне. Усі проблеми, що привели до реформи календаря 1582 p., обумовлені намаганням «пов’язати навічно» два взаємно незалежних явища - повторення моменту весни і конкретної фази Місяця (повні)! Тобто, було вирішено не «дивитись на небо» і не визначати Пасху на підставі реальних спостережень, а використати певний, конкретно – 19-річний цикл, який нібито описує повторення тих же фаз Місяця відносно тої ж пори року!
Драматичність ситуації тут подвійна. По-перше, реальне астрономічне явище (весняне рівнодення) «прикріпили» до конкретної дати, до 21-го березня. Насправді ж, воно зміщувалося в бік лютого на одну добу за кожні 128 років. По-друге, річний цикл Сонця і місячний Місяця можна узгодити лише на відносно невеликому проміжку часу. Для цього, як знаємо, найпридатнішим виявився 19-річний (метонів) цикл:
19 років юліанського календаря = 6939,75 доби,
235 синодичних місяців = 6939,6886 доби.
Як бачимо, тривалість першого проміжка на 0,0614 доби більша за другий. І за 16,2866 циклу, тобто за 309,45 року набігає доба.
Тобто за кожні 310 років конкретна фаза Місяця зсувається на одну добу назад (від березня до лютого).
У григоріанському календарі ситуація протилежна. Середня тривалість року тут 365,2425 доби, а 19 х 365,2425 = 6939,6075 доби, що менше 235 синодичних місяців на 0,0812 доби. Отже, похибка в одну добу накопичується за 12,3153 циклу, тобто за 234 роки: за кожні 234 роки конкретна фаза Місяця зміщується вперед на одну добу, тобто від березня до квітня по датах григоріанського календаря (рис. 8).
Таблицю повней православної Пасхалії складено (напевне – виправлено, поновлено) на підставі спостережень «з 6233 літа від буття світу по 6251 літо», тобто з 725 по 743 р. н. є. Отже, до 2005 р. згадана вище похибка мала б становити вже 1263/312 ? 4,06 доби!
Маємо брати до уваги те, що реальна повня може настати в будь-яку пору доби, скажімо – 10 квітня о 2-й годині ночі, о 6-й чи 23-й (і це відображатиме оту дробову частку доби). Але в таблиці проставлено одне і те ж – 10.04. Є тут і ще дуже важлива обставина. Місяць рухається навколо Землі по еліптичній орбіті. І нерівномірність цього руху посилюється неоднаковим положенням «його» еліпса відносно Сонця. Виявляється це в тому, що реальний період його обертання навколо Землі від місяця до місяця і від року до року буває то меншим, то більшим, ніж 29,53 доби, і ця різниця сягає іноді 6 год. Внаслідок цього реальна повня може настати навіть на 12-13 год. швидше теоретично обчисленої або ж настільки запізнитися. Тому, конкретно у 1960-1978 pp. реальна повня настала на З доби швидше 4 рази, на 4 – 9 разів, на 5 діб – 6 разів. У 1979-1997 pp. це трапилося відповідно 4, 11 і 4 рази.
Сказане тут якраз і є наслідком отого дисонансу – відсутності гармонії двох процесів (руху Сонця і Місяця). Поглянемо, як цю проблему вирішено в єврейському календарі!
Отже, саме тому, що цей календар є місячно-сонячним (в якому початок календарного місяця був «наглухо прив’язаний» до появи Місяця на вечірньому небі), вихід міг бути лише один: «йти» строго в ритмі з Місяцем і не надто «прискіпливо» звертати увагу на зміну пір року (яку до того ж на терені Палестини «контролювати» не так вже й просто). Щоправда, для встановлення дати Пасхи необхідно було визначати, яка повня є весняною (тобто – котра з них настала тоді, коли тривалість дня ставала більшою за тривалість ночі). Для цього в теорії єврейського місячно-сонячного календаря введено поняття текуфи (рівнодення), зокрема весняної текуфи Т. І в цьому календарі засобом співставлення з видимим рухом Сонця на небі (змінами пір року) став 19-річний метонів цикл. Його певні усереднення за декілька циклів (за їх реальною тривалістю у «календарному вжитку») дали змогу оцінити середню тривалість сонячного року в 365,24682 доби. Тому, за кожні 231,5 року весняне рівнодення єврейського календаря – весняна текуфа Т – зміщується вперед на одну добу відносно дат календаря григоріанського.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Дисонанси сонячного і місячного циклів

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок