Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Теофанія в старому заповіті та її інтерпретація в арамейських перекладах

Теофанія в старому заповіті та її інтерпретація в арамейських перекладах

Назва:
Теофанія в старому заповіті та її інтерпретація в арамейських перекладах
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,97 KB
Завантажень:
269
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Теофанія в старому заповіті та її інтерпретація в арамейських перекладах


Кожен читач Старого Заповіту, - як досвідчений дослідник, так і новачок, - не може не звернути увагу на одну особливість у викладені ідеї Бога: це гармонійне (а подекуди дивовижне) поєднання трансцендентності та іманентності. Історія Створення Світу (Бут. 1:1-2:3), з якої починається перша книга Старого заповіту – Буття – являє собою зразок вишуканого прозового жанру з елементами епічної поезії [Кассуто У. Эпическая поэзия в Древнем Израиле. Пер. с англ.// Библейские исследования. Сборник статей. Вып.1. Москва, 1997.-C.122,125].
В ній Творець всесвіту представлений всемогутнім, премудрим і всесильним, таким, що стоїть над створеним Ним світом: лише одне Його слово викликає матеріальний світ із небуття. Це підкреслюється повторюваним вживанням формул ейош амдйн/ wayyф’mer ’мlфhоm («І сказав Елогім…») і ейдйОлп/ wa(y)y?hо ?зn («І стало так»). Таке вживання двох наративних констукцій на початку і в кінці повідомлень про творчі дії Бога яскраво підкреслює ідею співвіднесення божественного Слова і буття. Бог показаний тут саме трансцендентним.
Але в повтореній далі Історії створення сіту (Бут. 2:4-25) біблійний текст зображує Творця надзвичайно іманентним: Він створює людину „з пороху земного”, „виліплюючи” (йцш/yвtzar) її, і сам вдихає в неї „подих життя” (Бут. 2:7). До того ж Він сам названий у другому варіанті розповіді про Створіння світу не „Елогім”, а „Ягве Елогім” (йдед амдйн/yhwh ’мlфhоm). Як відомо з загального біблійного контексту та досить давньої за походженням агадичної традиції тлімачення Старого Заповіту, ім’я „Ягве” (йдед/yhwh), що походить від дієслова дйд/hвyв („бути”), особливим чином підкреслює Його близькість до творіння, якомі Бог дав і продовжує давати здатність бути. Як вирішити проблему бібілйного уявлення про Бога: концепція Біблії схиляється більше до трансцендентності, чи іманентності, чи гармонійно поєднує обидві характеристики?
До того ж, Старий Заповіт містить оповідання про теофанію, тобто з’явлення Бога людям. Здається, ці розповіді ніяк не узгоджуються з уявленням про Всевишнього, який створив всесвіт і утримує його своєю силою та могутністю. Занадто близькими до знайомих нам реалій здаються читачеві ці історії. Бог, що з’являється Авраамові в людській подобі і споживає з ним їжу у його наметі (Бут. 18:1-12), при цьому називається тим же „іманентним” ім’ям „Ягве” (йдед/yhwh). Бог, що спускається з гори Синай і говорить з пророком Мойсеєм „обличчям в обличчя”, що пише власним „перстом” Десять Заповідей, і теж називається ім’ям „Ягве”(Вих. 3:1-16; 19:3-25) – це та інші оповідання створювали дилему перед багатьма поколіннями читачів та дослідників Святого Письма. Невже Бог міг настільки близько відкриватись людям, що з’являвся їм у людській подобі, та до того ж так, що вони навіть і не підозрювали, що перед ними Він? Так було з Ісусом Навином (Іс. Нав.5:14), з Гедеоном (Суд. 6:11-24), а також з Маноєм та його дружиною (Суд.13:3-23). Як поєднати ці два аспекти концепції Бога? Адже Він часто характеризується як недосяжний і піднесений над всесвітом, і Його характеристики „святий” (чгщ/qвdфљ), „піднесений” (рща/nissa(’)), „страшний” (реша/nфrв(’)) цілком зрозуміло свідчать про трансцендентність Бога в найвищому сенсі цього слова (Повт. 7:21; Іс. 6:3; 57:15)?
Тим більше, що, як зазнгачає Теодор Гіберт,<!–[if !supportFootnotes]–>[1]<!–[endif]–> антропоморфізми в описанні діянь Бога з’являються й на рівні лексики одкровення: сказано, що Бог має вуха, ніс, вуста (Вих. 15:8; Пс. 18(17):7, 9, 16), а також руки і ноги (Вих. 15:5; Повт. 33:3; Пс. 18(17):10); Він стоїть і дивиться (Авв. 3:6), бере участь у битві (Авв. 3:12–13), їде на колісниці (Авв. 3:8, Пс. 18(17):11), випускає стріли і метає спис (Авв. 3:9, 11; Пс. 18(17):15). Йому приписуються людські емоції – гнів, прихильність (Вих.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Теофанія в старому заповіті та її інтерпретація в арамейських перекладах

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок