Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Родоплемінні культури та міфологія. Релігія у Стародавньому Римі

Родоплемінні культури та міфологія. Релігія у Стародавньому Римі

Назва:
Родоплемінні культури та міфологія. Релігія у Стародавньому Римі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,91 KB
Завантажень:
33
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Родоплемінні культури та міфологія. Релігія у Стародавньому Римі
Сучасне місто Рим є столицею Італійської Республіки, одним із найвеличніших і найкрасивіших міст Західної Європи з населенням близько 3 млн осіб. Проте у давнину словом "Рим" називалося і місто, і водночас рабовласницька держава, що виникла у VI ст. до н. е. на території сучасної Італії. У VI—IV ст. до н. е. до її складу входила центральна частина Апеннінського півострова. Наприкінці III ст. до н. е. Стародавній Рим став уже найсильнішою рабовласницькою державою Західного Середземномор'я. У І—II ст. н. е. ця гігантська імперія поширила свою владу на все узбережжя Середземного моря, підкорила значні регіони Західної і Південно-Східної Європи, в тому числі території сучасної України, Придністров'я, Північної Африки і Близького Сходу.
Високого рівня розвитку в імперії набуло духовне життя. Аналізуючи давньоримську міфологію, не можна не звернути увагу на міф про Весту — богиню домашнього вогнища. У будинку кожного римлянина цій богині присвячувався вхід до нього — вестибюль. Щорічно 9 липня у Римі відзначалось свято на її честь.
Навіть був побудований спеціальний храм. У ньому постійно підтримувався вогонь як символ державної надійності і стійкості. Згасання цього вогню вважалось поганою прикметою. Підтримували вогонь у храмі лериці богині Вести — весталки.
Жриці, жерці, жрецтво загалом у політеїстичних релігіях — це суспільна група людей, які виконують функції посередництва між людьми і надприродними силами, а також здійснюють релігійні обряди: жертвопринесення, молитви, різні чаклунські маніпуляції. Слово "жрець" походить від старослов'янського "жрети" — приносити жертву. У первісному суспільстві жерців не було, культ у ньому відправляли старійшини родів і глави родин. Жерці з'явились у період розпаду первісної громади і становлення державної організації життя людей. У багатьох країнах вони володіли чималою кількістю рабів і збагачувалися за рахунок пожертвувань віруючих, були монополістами у духовному житті людей. Жерці вели літописи, записували фольклорні твори, проводили астрономічні та інші спостереження, займались підготовкою жертовних тварин, стежили за правилами здійснення молитов і ритуальних дій, давали поради, до якого божества потрібно звертатись із тим чи іншим проханням, наглядали за порядком у храмах. У деяких країнах жерці були засновниками релігій. Наприклад, приблизно у 600 р. до н. е. арійський жрець (арії — назва народу індоіранської мовної спільноти; слово "Іран" у перекладі означає "земля аріїв") Заратуштра (від гр. — Зороастр) оголосив себе пророком і створив нову релігію — зороастризм, з ознаками монотеїзму і вірою у вічну боротьбу між богом-творцем і духом зла. Значно пізніше, згідно з євангельською міфологією, три жерці (чаклуни, маги) прийшли з Ірану до Віфлеєма, щоб вклонитися немовляті Ісусу Христу, принести дари і оголосити світові про народження Сипа Божого. У Стародавній Іудеї після побудови Єрусалимського храму жерці вели записи, що потім були покладені в основу деяких книг Старого Завіту.
У країнах стародавнього світу вплив жерців здебільшого набував вираженого політичного характеру, що призводило до ієрократії — їх панування у суспільстві. Згодом із жерців сформувалось духовенство усіх світових релігій.
Священний вогонь підтримувався не тільки у храмі Вести і не лише у Стародавньому Римі. Культ вогню характерний для релігійних вірувань багатьох стародавніх народів. Наприклад, такий вогонь постійно підтримувався у кожній провінції, кожному місті і селищі Стародавнього Ірану. І всюди цю важливу місію виконували жерці. Жрецтво було спадковим. Жодний з народжених у сім'ї мирян не міг стати жерцем.
Весталки жили у храмі, користувались великими привілеями, але зобов'язані були давати обітницю безшлюбності, залишатись незайманими. Однак, згідно з міфом, трапилось так, що одна з весталок, дочка брата царя Рея Сільвія, порушила цю обітницю і народила від бога Марса близнюків-хлопчиків.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Родоплемінні культури та міфологія. Релігія у Стародавньому Римі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок