Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Біловоддя — затоплене царство: від Єноха до Гільгамеша

Біловоддя — затоплене царство: від Єноха до Гільгамеша

Назва:
Біловоддя — затоплене царство: від Єноха до Гільгамеша
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
30,94 KB
Завантажень:
188
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 
Реферат на тему:
Біловоддя — затоплене царство: від Єноха до Гільгамеша


Легенда про Біловоддя — міфічне таємне християнське царство в серці Євразії (або розташоване за Китайським царством через 44 дні шляху в "окіяні-морі" на 70-ти островах, охоплюючи простір між горами на 600 верстов), як сакральний простір у профанному світі, як "земний рай", що тимчасово "прихований від світу, але якого можуть досягнути "обрані", — лежить в одній площині з такими ж архетипними уявленнями про "Святу Землю" — "... прототип, — пише Р. Генон, — всіх інших, духовний центр, котрому підпорядковані інші, престол відпочаткової традиції, від котрої похідні всі часткові її версії, що виникли внаслідок адаптації до тих чи інших конкретних особливостей епохи і народу. Така "Свята Земля" за перевагою — це "вища область", згідно зі змістом санскритського слова Парадеша, котре халдеї перетворили на Пардес, а люди Заходу — на Парадіс... І тут ... символіка "Святої Землі" має двоякий зміст: ... він у будь-якому випадку уособлює не тільки сам цей центр, але також ... традицію, котра з нього походить або котра в ньому зберігається, тобто в першому випадку — відпочаткову традицію, а в другому — певну часткову традиційну форму... Але центр є, з причини свого відпочаткового характеру, те, що можна було б назвати "місцем" непроявленості; а отже, чорний колір ... дійсно підходить йому. Слід, проте, зауважити, що і протилежний, білий колір також належний центрові, в другому його аспекті: як точці виходу "традиції", ототожненої з точкою випромінення світла".
У “Житії св. Макарія Єгипетського (варіант: Римського)” (V-VI ст.) розповідається про трьох монахів, котрі подорожували, “щоб побачити місце, де небо прилежить землі”. На сході вони досягли “церкви великої, в котрій посеред вівтаря тече джерело білої води”, через що ця країна називалася "Біловоддя". Там, переправившись через велику річку, вони зустріли старця Макарія, який прийшов з Єгипту (або син римлянина Іоанна, який втік зі свого власного весілля і переховувався спершу у будинку якоїсь вдови). Жив він начебто у “дванадцяти поприщах від раю”. Історичний Макарій Єгипетський (301-390 рр.) був учнем засновника схимництва святого Антонія і заснував у 360 р. монастир в урочищі Ваді-Натрун, багатому мінеральними джерелами, між Каїром та Александрією, центр коптських монахів. Згідно з переказом саме тут поховане тіло обезголовленого Іоанна Хрестителя.
Біловоддя наснажувало не одне покоління шукачів, змушувало до ототожнення з ідеальним локусом локус цілком реальний — міста та країни у фізичному просторі, у просторі матеріальної культури. В тому числі наснажувалися й фанатичні народні низи, як от ідею шляху в Біловоддя проповідували представники російської секти старообрядців-"бігунів". Начебто християни Соловецького монастиря, переслідувані під час реформи патріарха Никона, під проводом Савватія та Зосими кораблями Льодовитим океаном, а також пішки вирушили до Біловоддя, а саме уявлення про "біловодську ієрархію" рознесено було після смерті в лісах старообрядського єпископа Александра В'ятського (вперше про Біловоддя повідомляє топозерський інок Марк, котрий описав "асерських християн", котрими керують єпископи та патріарх "антіохійського рукоположення", а В.Г. Короленко ототожнив цього інока Марка із самим мандрівником Марко Поло) та авантюристи типу поселянина Бобильова і самозванного "біловодського єпископа" Аркадія Пігулевського (чи Пікульського, українця, родом з Києва, вперше був арештований у 1849 р. в с. Батурине за 25 верст від Томська, потім мешкав у Каргополі Олонецької губернії, звідки в 1866 р. поліція фіксує вихід великої групи посланців "у Самарську губернію" (екзотерична назва Біловоддя, для непосвячених і урядників), і знову повідомлення про нього появилися у пресі в 1881 р. як мандрівника північноросійськими та приуральськими губерніями; він чудово володів французькою мовою і називав себе нащадком князів Урусових, яким належить слава вбивць у Калузі Лже-Дмитрія ІІ в 1614 р.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14 



Реферат на тему: Біловоддя — затоплене царство: від Єноха до Гільгамеша

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок