Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Створення людини за образом Божим в письмовій традиції Божественного Одкровення

Створення людини за образом Божим в письмовій традиції Божественного Одкровення

Назва:
Створення людини за образом Божим в письмовій традиції Божественного Одкровення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,88 KB
Завантажень:
76
Оцінка:
 
поточна оцінка 4.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
План:

І. Вступ. Потреба в поясненні самого факту існування людини.

ІІ. Створення людини за образом Божим у письмовій традиції Божественного Одкровення:

1. Первинний зв'язок між Богом і людиною.

2. Створення людини як винятковий за своїм характером Божественний акт.

3. Людина – істота, яку Бог відрізняє від всього іншого творіння як Свій образ у світі.

4. Єдність єства всього людського роду при розходженні іпостасей кожної конкретної особистості.

5. Розкриття теми образу й подоби давньоцерковними письменниками.

6. Риси образу Божого у природі людини:

а) у розумі;

б) у вільній волі людини і її здатності вибору;

в) у безсмерті людини і її пануючому становищі в природі, а також у властивому їй прагненні до добра;

г) у здатності людини до творчості.

ІІІ. Висновок. Різниця між "образом" і "подобою" у вченні Отців Церкви.

Відповідно до Передання нероздільної Церкви і її історичного продовження – православ'я, істина про людину осягається через одкровення істини про Бога. Відомий богослов Христос Яннарас з цього приводу писав: « Нас не може задовольняти описова антропологія, для обґрунтування якої досить даних сучасних гуманітарних наук; ми відчуваємо потребу в поясненні самого факту існування людини, і у висвітленні тих граней нашого буття, що не можуть бути зведені до якої б то не було "об'єктивної" інтерпретації ».

У письмовій традиції Божественного Одкровення, у Священному Писанні Церкви, затверджується особистісне існування Бога, а також створення людини за образом Божим. Інакше кажучи, людина теж існує як особистість, хоча й володіє тварною природою. Цей первинний зв'язок між Богом і людиною, що встановлює самий модус людського буття, відбитий на перших сторінках Старого Завіту в поетичному й символічному оповіданні, до якого християнська думка завжди зводила основні принципи церковної антропології.

Так, ми читаємо в книзі Буття про створення світу Богом протягом шести днів. Всі основні елементи світу Бог створює одним лише Словом. На шостий день після створення "звірів земних по роду їх, і тварини по роду її, і всіх гадів земних по роду їх" (Бут. 1,25) Він приступився до створення людини. Біблійний текст за допомогою своєї образної мови представляє нам створення людини як винятковий за своїм характером Божественний акт. Мова йде не просто про творче волевиявлення Творця, але насамперед про якусь Божественну Раду, у якій християнська екзегеза завжди бачила першу вказівку на троїчність Бога: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою; і хай володарюють вони над рибами морськими, і над птахами небесними, і над худобою, і над всією землею, і над всіма гадами, що плазують на землі" (Бут. 1,26).

Отже, мова йде не просто про черговий різновид живих істот, що населяють землю, але про таку істоту, яку Бог відрізняє від всього іншого творіння як Свій образ у світі – тобто Своє явлення, Своє безпосереднє відображення. Отже, людині дане панування над світом не як "керуючому" або поставленому звище "доглядачеві", але як цареві й вождеві, покликаному привести все творіння до його останньої мети .

"І створив Бог людину за образом Своїм, за образом Божим створив її: чоловіка й жінку створив їх" (Бут. 1:27). Самотня егоцентрична монада не здатна до любові, і Бог створює не одиницю, а двійцю, щоб між людьми царювала любов. Однак любов двійці теж не є ще повнота любові, тому що у двійці існують два полярні початки – теза й антитеза, які повинні завершитися в синтезі. Синтезом людської двійці є народження дитини: повноцінна сім'я – чоловік, дружина й дитина – є відображенням триіпостасної Божественної любові. Тому Бог і говорить "плодіться й розмножуйтеся" (Бут. 1:28)... Не можна також не відзначити подібності між чергуванням єдиного й множини, що зустрічається в Біблії, коли мова йде про Бога ("створимо за образом Нашим" - "створив за образом Своїм"), і таким же чергуванням, коли мова йде про людину ("створив його" - "створив їх"): цим підкреслюється єдність єства всього людського роду при розходженні іпостасей кожної конкретної особистості. "Бог є одночасно одна Природа й три Іпостасі; людина є одночасно одна природа й безліч іпостасей; Бог єдиносущний і триіпостасний; людина єдиносущна і багатоіпостасна".

Тема образу й подоби Божої – одна із центральних у християнській антропології: у більшій або меншій мірі її намагалися розкрити всі давньоцерковні письменники. Ще Платон говорив про те, що Бог "чеканив" живих істот "відповідно природі прототипу". А Філон Олександрійський називав людину "створеною за образом ідеального Прототипу". Грецьке слово "образ" (eikon - звідси "ікона") означає "портрет" або "зображення", тобто щось створене за зразком (prototypos - "першообраз, прототип") і що має подібність зі зразком, хоча й не тотожне останньому по природі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Створення людини за образом Божим в письмовій традиції Божественного Одкровення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок