Головна Головна -> Реферати українською -> Релігієзнавство -> Священики-мученики: репресії проти православного духовенства на Закарпатті

Священики-мученики: репресії проти православного духовенства на Закарпатті

Назва:
Священики-мученики: репресії проти православного духовенства на Закарпатті
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,24 KB
Завантажень:
36
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Одним із найбільш трагічних періодів в історії християнської церкви на Закарпатті були 1940–1950 рр. XX століття. Войовничий атеїзм, який намагалася втілити у життя КПРС, оголошувався державною ідеологією. Існування альтернативного світобачення заборонялося, проти нього боролися каральні органи. Щоб послабити й усунути вплив церкви та духівництва на суспільну свідомість, радянський режим вдався до репресій. Під приціл органів потрапили представники всіх релігійних культів, зокрема й православної церкви.

Необхідно зауважити, що незважаючи на важливість досліджуваної проблеми та її актуальність у зв'язку з реабілітацією радянських жертв, тема репресій проти священиків православної церкви на Закарпатті є малодослідженою. Особливу увагу привертає книга О. Довганича та О. Хланти, де автори на матеріалі багатьох джерел висвітлили питання радянських репресій на Закарпатті проти духівництва греко-католицької, православної, римо-католицької та інших церков [1].

Джерельною базою пропонованої публікації стали документи, що зберігаються у фондах архіву Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області й монастирських архівів.

Першою жертвою радянської влади серед православного духовенства на Закарпатті став колишній адміністратор Мукачівсько-Пряшівської православної єпархії ігумен Феофан (Сабов). 14 червня 1946 р. у с. Затишне (Тошнадь) Берегівського р-ну Закарпатської області ігумена Феофана та його брата о. Петра було вбито радянськими солдатами. В архіві Свято-Миколаївського монастиря с. Іза-Карпутлаш Хустського р-ну автор виявив книгу-рукопис, у якій подано 63 біографії ченців, які проживали в монастирі у 1920–1950-х роках. Серед них знаходимо й деякі факти з життя ігумена Феофана. Народився він 27 вересня 1905 р. в с. Іза, на 18 році життя вступив послушником до монастиря. Освіту здобув у монастирській школі в Раковіце і у духовній семінарії у Бітолі (Сербія), після чого працював священиком у ряді сіл області [2]. У 1941 р. у зв'язку з від'їздом єпископа Володимира (Раїча) призначений адміністратором єпархії. У 1944 р. очолював делегацію православного духовенства до Москви, з проханням переходу православної церкви під юрисдикцію РПЦ [3].

В історичній науці існують дві версії щодо вбивства ігумена Феофана. Дехто говорить про сплановану акцію НКДБ [4], інші твердять, що це був звичайний злочин військових [5]. Будемо схилятися до другої версії, яку підтверджує стаття в газеті «Закарпатська Україна» від 26 липня 1946 року. У статті «Із зали суду. Вбивць до розстрілу» вказувалося: «Військовий трибунал н-ської частини у складі головуючого гвардії підполковника юстиції тов. Гончарова, членів трибуналу молодшого лейтенанта тов. Кривошеїна, рядового тов. Чистяго, при секретарі — гвардії молодшому лейтенантові тов. Максимові, розглянув у відкритому судовому засіданні у присутності 2,5 тис. селян справу про вбивство братів Сабових, мешканців с. Тошнадь Берегівського р-ну. Перед трибуналом стали звинувачені: Пушкар Григорій Васильович, Ванюшкін Володимир Петрович, Коровій Андрій Семенович, Сергеєв Петро Юхимович, Дергач Михайло Михайлович. Вони зробили злодійський вчинок — вбивство з метою пограбування братів Сабових Феофана і Петра. Безпосередніми вбивцями були Пушкар і Ванюшкін. Розглянувши справу, військовий трибунал засудив до розстрілу Г. Пушкаря і В. Ванюшкіна. Інші підсудні, як безпосередні підсобники здійсненого злочину, засуджені до різних строків тюремного ув'язнення від 8 до 10 років. Селяни, які були присутніми на процесі, гарячими схваленнями зустріли вирок військового трибуналу» [6]. Поховали братів 18 червня 1946 р. на кладовищі Липчанського монастиря [7].

Із кінця 1944 до 1956 р. за антирадянську пропаганду й агітацію було засуджено 11 православних священиків та монахів. 23 листопада 1944 р. службою «Смерш» в Хусті був затриманий священик Є. Якуб. У постанові на арешт вказувалося, що Є. Якуб у травні 1944 р. у Хусті був завербований німецьким офіцером контр-розвідувального органу «Абвертрупп» в якості агента і співпрацював із ним до жовтня 1944 р. [8]. На допиті 23 листопада 1944 р. Є. Якуб повідомив, що він народився 1897 р. у с. Довге Іршавського р-ну. Під час Першої світової війни перебував на Італійському фронті, після демобілізації в 1917 р. працював чиновником в окружному управлінні. У 1923–1924 рр. навчався у духовній семінарії в Празі, у 1924–1931 рр. працював священиком. У 1931 р. призначений секретарем празького архієпископа Савватія (Врабец). Із 1939 по 1941 р. — чиновник єпархіального управління в Хусті [9].

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Священики-мученики: репресії проти православного духовенства на Закарпатті

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок