Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Культура як "диференційована єдність"

Культура як "диференційована єдність"

Назва:
Культура як "диференційована єдність"
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,23 KB
Завантажень:
369
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Культура як "диференційована єдність"
План
1. Культура як "диференційована єдність"
2. Багатомірність саморефлексії культури
Чітке уявлення про "диференційовану єдність культури" як про відкриту і багатомірну систему дозволяє осмислити різноголосі культури одного часу як змістовні шари цінностей, значень і змістів, що виражають різну суб'єктність. Укорінені нерідко в різних історичних епохах, що виражають різні складові і навіть етапи єдиного культурно-історичного процесу, ці ціннісно-змістові шари культури дозволяють не тільки уявити одночасність різних тенденцій однієї культурної епохи, але і "вибудувати" цю одночасність культурних явищ як історичний процес, у якому різними суб'єктами культури здійснюється зміна ціннісних критеріїв.
Відстоюючи відкритість, розімкнення у "великий час "кожної даної культури, чи відноситься вона до минулого — близького чи далекого — чи до сьогодення, М. Бахтін вводить уявлення про "диференційовану єдність культури" (стосовно "епохи створення" того чи іншого її явища чи твору). Полемізуючи з О. Шпенглером, високо ним цінованим насамперед за активну участь "у великій справі звільнення" типологічно різних культур "з полону часу", він визначає будь-яку "єдність певної культури" як "відкриту єдність". "Кожна така єдність (наприклад, античність) при усій її своєрідності входить у єдиний (хоча і не прямолінійний) процес становлення культури людства".
Усе це можна уявити при одній, але неодмінній умові: культури повинні бути відкриті одна одній не просто як з'єднані посудини чи "спостерігаючі" один за одним безмовні спостерігачі, репрезентуючі собою різні епохи, але як співрозмовники, що зустрілися в діалозі, по черзі запитують один одного і вислуховують відповіді.
Множинність точок зору, оцінок, ціннісно-змістових рядів і семантичних полів, що співіснують водному кругозорі, виступають на рівних, сперечаються між собою, погоджуються; голоси, які сміються і плачуть, — це і є демократизм у сфері культури, Що однаковою мірою припускає соціокультурну толерантність — терпимість до інакомислення, ціннісного "розпорошення", до самого факту необмеженого значеннєвого різноманіття. Подібним чином дрібно диференційовані культури зберігають свою єдність при повному плюралізмі як культурна "поліфонія", Тобто багатоголосе ціле.
Світові культурної "багатотональності", ідейного плюралізму і полісуб'єктного багатоголосся протистоїть світ ідейного і культурного монізму, який стосовно пануючого у культурі багатоголосся називається "монологічним", тобто одноголосим. Численні спроби припинити культурний (політичного, ідеологічного, релігійного, світоглядного тощо) діалог, що зав'язуються, в історії культури приводили або До взаємного "нечутгя" голосів, включаючи "монологічні", непроникні для будь-якого "інакомислення" (у порівнянні з собою), при якому діалог зав'язатися не міг; або до штучного (нерідко насильницького) монологічного завершення, де останнє слово залишалося за позицією, наділеною політичною силою і владою в даній суспільній системі, тобто найчастіше за офіціозом (в умовах легального друку). У рамках же нелегального друку останнє оцінне слово залишалося звичайно за найбільш радикальним політичним табором, найчастіше за "лівими" теоретиками, що відрізнялися граничним максималізмом, нетерпимістю і безкомпромісністю. Авторитарна культура будь-якого історичного періоду, утому числі й у ХХ ст., відроджує функції риторики, нерідко гранично політизованої, що полягають в офіційній критиці, викритті, звинуваченні, а нерідко і покаранні реального чи потенційного супротивника, опонента, полеміста, пародиста, очорнителя тощо, представника "чужого слова", яке кваліфікується як вороже, підривне, руйнівне.
Звертання до риторичної казуїстики, у якій засоби превалюють над цілями, а цілі виправдовують засоби (і тільки!), заміняє в авторитарній культурі елементарні форми діалогу, навіть саму потребу в діалогічному спілкуванні, розумінні, перетворюючи зовнішню видимість діалогу в засіб маніпулювання суспільною масовою свідомістю.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Культура як "диференційована єдність"

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок