Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури: ренесансна особистість

Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури: ренесансна особистість

Назва:
Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури: ренесансна особистість
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
16,38 KB
Завантажень:
494
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури:
ренесансна особистість
План
1. Рефлексія поняття "особистість" у роботах І.Канта
2. Криза європейської культури, особистості та суб'єктивності
3. Езотерична особистість

Пізнє середньовіччя підготувало людину до сприйняття Бога і його творінь, зокрема природи, уже не як суб'єктів (подібне уявлення, щоправда, ще довго зберігалося, але поступово відходило на другий план), а мислячої проблемної реальності, майже закономірної. Прагнення логічно упорядкувати явища, що належать до сфери сакрального і звичайного життя, з'ясувати їх початки, зв'язати їх між собою і з загальною причиною — Богом, що уже давно розумілася як субстанція, позбавлена антропоморфних властивостей, зрештою, призводить до того, що поряд із сакральним світом і подіями, описаними у Священному писанні, перед людиною постав інший світ — природний, який підкоряється незмінним законам. Крім того, люди у своїй масі прилучилися до християнства, стали християнами, тому завдання "переробки" людини і Страшного Суду було зняте з порядку денного.
Людина освоювалася в новому подвійному світі: починала пізнавати природу й одночасно продовжувала віддавати належне Богу. Запозичивши від останнього волю і віру в розум, людина Відродження стає більш незалежною від Творця, оскільки перестає боятися Кінця Світу і Страшного Суду й усе більше сприймає Бога як умову життя, як закони, яким підкоряється і життя, і природа. Себе людина все частіше розуміє і витлумачує усього лише як менш досконалу стосовно Творця. Якшо Бог створив світ, то і людина, зрештою здатна це зробити. Як говорить Марсиліо Фічино, людина може створити самі "світила, якби мала?" знаряддя і небесний матеріал".
Мабуть, ці два моменти - прийняття одночасно двох реальностей (природної і сакральної новий більш високий ступінь самостійності людини, але озираючись на Бога, що розуміється вже як умова буття та мислення,. утворюють сутність епохи Відродження та нового бачення дійсності. Найкраще це бачення було виражене в знаменитій промові Пікоделла Мірандоли Мова про достоїнство людини"; з нашої ж точки зору, в цьому тексті були задані схеми, що визначили самосвідомість ренесансної людини і, отже, зробили можливим нове ренесансне мислення.
Я к уже відзначалося, самосвідомість, що відкривається і вводиться у нову культуру, не може не бути езотеричною, оскільки в "точці проходу" у нове, ще небувале, людина спирається тільки на саму себе, у самій собі повинна знайти джерела існування й енергії. Однак за формою, навпаки, мова йде про справжню реальність, що в епоху Відродження означало тільки одне: усе визначає не лише воля Творця, але і воля самої людини. Звернімося безпосередньо до тексту. У ньому Піко Мірандола стверджує не більше, не менше, що людина стоїть у центрі світу, там, де в середні віки стояв Бог, і що вона повинна уподібнитися якщо і не самому Творцю, то вже у будь-якому разі херувимам (ангелам), щоб стати настільки ж прекрасною і досконалою, як вони.
"Тоді, —читаємо ми в "Мові продостоїнство людини", — прийняв Бог людину як творіння невизначеного образу і, поставивши її в центрі світу, сказав: "...Я ставлю тебе в центрі світу, щоб відтіля тобі було зручніше бачити усе, що є у світі. Я не зробив тебе ні небесною, ні земною, ні смертною, ні безсмертною, щоб ти сама, вільний і славний майстер, сформувала себе в образі, якому ти надаєш перевагу. Ти можеш переродитися в нижчих, нерозумних істот, але можеш переродитися за велінням своєї душі й у вищі, божественні. О, вища щедрість Бога-отця! О вище і чудове щастя людини, якій дано володіти тим, чим побажає, і бути тим, ким хоче!"
Текст дивний. Не Бог, а людина в центрі світу. Щоправда, поставив її туди Бог. Саме людина — славний майстер, що творить сама себе за своєю волею і бажанням (а в чому, запитаємо, тоді призначення Бога, прерогативу якого в плані творення і напрямку життя перехоплює людина?). Людина не просто тварина і раб божий, але і подібна херувимові, тобто фактично ангел, причому досягає вона цього небесного стану знову ж сама, за допомогою езотеричної роботи що включає в себе моральне очищення, удосконалення особистості, пізнання природи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Особистість як засновник "себе" і суб'єкт культури: ренесансна особистість

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок