Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Інститут поліції: минуле і сучасне в соціологічній інтерпретації

Інститут поліції: минуле і сучасне в соціологічній інтерпретації

Назва:
Інститут поліції: минуле і сучасне в соціологічній інтерпретації
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
14,39 KB
Завантажень:
205
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Інститут поліції: минуле і сучасне в соціологічній інтерпретації


Поліція (міліція) як державна інституція українськими і російськими дослідниками вивчалася переважно з історико-правових або організаційно-правових позицій, що відповідає предметам таких відомих галузей юридичної науки як “історія держави і права” та “адміністративне право” [1]. Іноді предметом дослідження ставали деонтологічні аспекти діяльності міліції [2] та проблеми кадрового менеджменту [3]. Досі бракує соціологічної інтерпретації поліції як цілісного феномена.
Інститут поліції є порівняно “молодим” історичним інститутом, становлення якого в більшості країн припадає на ХVIII–XIX ст. Відносна молодість інституту поліції не заперечує того факту, що за суттю поліцейська діяльність є старішим і традиційним видом управління суспільними процесами. У зародкових формах вона існувала навіть у додержавний період. Виконання традицій, табу було обов’язком членів роду й племені. Одноплемінники суворо стежили за тим, щоб правила виконувалися; громада судила й карала відступників віри й звичаїв. Злочин і покарання – вічні супутники суспільного життя, бо жити колективно – значить дотримуватися певних правил. Але існування норм звичаєвого права, власне, й доводить, що люди схильні їх порушувати. Отже, постає функція примусу та застосування сили до порушників. Функція правозастосування є найдавнішою формою діяльності в громадах, хоча з початку вона не втілювалася у спеціальні структури й інститути в сучасному розумінні цього слова. Наприклад, в африканському племені інтуїтів особа, що коїть рецидив (вбивства або чаклунства) і розглядається небезпечною для громади, стає об’єктом покарання. Винному або пропонують добровільно покинути плем’я – виконати так званий кивитук, що рівнозначно самогубству, – або громада призначає екзекутора, якому належить виконати фізичне покарання. Останній вибирається з кола близьких родичів обвинуваченого, аби в майбутньому уникнути помсти [4, с.159–160].
У більш складних суспільствах поліцейська діяльність стає прерогативою державної влади. Кілька тисячоліть існування держави позначені тим, що сучасні функції поліції виконувалися представниками влади, різними чиновниками, хоча й без зайвої спеціалізації на відповідних завданнях. За порядок і судочинство в країні в цілому відповідали перші особи держави – князі, цесарі, королі та їх намісники – воєводи, місцеві правителі, різні чиновники. Усі вони спиралися на військо, варту, озброєні загони “загального призначення”.
Саме слово “поліція” історично пов’язане з термінологією організації державного життя у грецьких полісах античного періоду. “Поліція” (від грецького politei – управління) тоді означало всю систему держаного устрою й управління. З кінця XIV ст. в європейських країнах цей термін знову входить в обіг, він означає світське управління (на відміну від сфер, на які поширювалася компетенція католицької церкви). Згодом він звужується і з XVII–XVIII ст. „поліція” означає спеціалізовані адміністративні органи, на які покладалося правозастосування, охорона громадського порядку та боротьба зі злочинністю. Треба зауважити, що всі держави фактично залишають лише за собою право легітимно (законно) застосовувати силу. Держави намагалися монополізувати поліцейську діяльність. Поліція саме і розглядається як інституція, якій доручається від імені держави застосовувати силу, в разі потреби – з використанням зброї. Чи стає це благом для людства?
Громади не завжди охоче мирилися з монополією держави і намагалися залишити за собою певні аналогічні функції, що спиралися на звичаєве право та традицію. Наприклад, в дореволюційній Росії сільські общини карали власними силами конокрадів і паліїв. Взагалі-то селяни й не були схильні звертатися до влади, а поліції вони традиційно не довіряли. Вироки селянських громад були доволі жорстокі; злочинців часто вбивали. У відомому словнику Ефрона та Брокгауза, який виходив до революції, наводиться приклад, коли окружним лікарем тільки в одному окрузі Тобольської губернії було оглянуто 200 трупів, які залишилися після подібних самосудів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Інститут поліції: минуле і сучасне в соціологічній інтерпретації

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок