Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Вплив особистості на культуру

Вплив особистості на культуру

Назва:
Вплив особистості на культуру
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
19,25 KB
Завантажень:
114
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 
Вплив особистості на культуру
План
1. Становлення особливості середньовічної особистості та суб'єктності
2. Конституювання середньовічної особистості і суб'єктивності в працях Августина
Не можна розуміти справу так, що антична особистість народжується в античній культурі. Антична культура й особистість складаються одночасно, взаємновизначаючи одне одного. Так одночасно, обумовлюючи одне одного, формується антична особистість і античний театр, антична особистість і міркування, а потім і мислення. Розглянемо в зв'язку з цим ще один приклад — формування концепції, а потім і практики платонічної любові, які склалися значною мірою під впливом античної особистості, що формувалася.
Любов у ранній грецькій культурі розуміється як пристрасть, як тілесна насолода, як зовнішня стосовно людини дія, в якій вона сама мало бере участь. Чи могло Платона влаштувати подібне розуміння любові? Щоб зрозуміти це, врахуємо, що Платон, безперечно, був особистістю. Про те ж трохи інакше, наприклад, говорить Мішель Фуко, показуючи, що умовою політичної діяльності, яка процвітала в Стародавній Греції, як частково самого пізнання (філософи), було формування нової індивідуальності античної людини, що відбилося в концепції epimeleiajcura sui ("турботи про себе"). Eimeleia, пояснює Фуко, "означає певний спосіб дій, здійснюваний суб'єктом стосовно самого себе, а саме дія, якою він піклується про самого себе, змінює, очищає і перетворює (transforme) його. Для досягнення цього результату необхідна сукупність практичних навичок, які набуваються шляхом великої кількості вправ, що будуть мати в історії західної культури, філософії, моралі та духовному житті довгострокову перспективу". Фуко робить далі два важливих для нашої теми висновки, а саме: платонівська традиція характеризується тим, що "турбота про себе" у грецькій культурі і далі "знаходить свою форму та своє завершення в самопізнанні", і це самопізнання веде до визнання "божественного початку" у людині. "Пізнати самого себе, пізнати божественний початок, побачити його в собі, - пише Фуко, — це, я думаю, є основним у платонівській і неоплатонівській формі "турботи про себе".
Поглянемо з погляду цих уявлень на любов-пристрасть і на грецьку жінку. Любов-пристрасть є зовнішньою, привхідною в тому розумінні, що не людина приходить до любові, а любов до неї, вона її охоплює, проникає в неї, запалює У цьому розумінні людина - не суб'єкт любові-пристрасті, а її об'єкт. Ідеал же Платона – турбота людини про себе, свідома робота, спрямована на свою зміну, перетворення. Тобто повна протилежність любові-пристрасті. Любов-пристрасть – це сама пристрасть, стан, протилежний розуму, пізнанню, самопізнанню (недарма Афіна Паллада вийшла прямо з голови Зевса і непідвладна Афродіті й Еротові), у цьому стані, людина все забуває: і себе і богів. Знову ж вона - повна про тилежність ідеям Платона в тому, що турбота про себе, включаючи, природно, любовні відносини, знаходить свою форму і завершення в самопізнанні, що самопізнання так само, як і любов, повинне призвести до відкриття, виявлення в людині божественного початку. А раз так, любов-пристрасть — це не шлях до блага, не турбота про себе. Доводиться, на жаль, якщо наслідувати концепції турботи про себе, розлучитися і з любов'ю до жінки. Чому? Так адже саме з цією любов'ю для античної людини асоціюється пристрасть (адюльтер, любов до гетери чи повії, а також буденність дітонародження, сімейні проблеми і претензії (любов до дружини).
І ось Платон починає дивний захід — створює в "Бенкеті" концепцію любові, що відповідає його розумінню життя філософа; у нашій схемі життя філософа — це один з перших зразків античної особистості. Для цього, щоправда, Платонові спочатку потрібно було підмінити бога любові: Ерот, який настільки полюбився грекам, за яким стояла Афродіта, явно не підходив для завдання, поставленого великим філософом. Тим більше, що віра в старих богів вже частково похитнулася. У "Бенкеті" вирішення цього завдання — зміни Ерота — Платон доручає Ериксимаху, Агафонові та Діотимі, які послідовно доводять, що Ерот пронизує собою всю природу, вносячи в них гармонію, порядок, благо, що він добрий, розважливий, нарешті, мудрий.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10 



Реферат на тему: Вплив особистості на культуру

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок