Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Релігія як соціокультурний інститут, його функції

Релігія як соціокультурний інститут, його функції

Назва:
Релігія як соціокультурний інститут, його функції
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,58 KB
Завантажень:
86
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
На тему:
Релігія як соціокультурний інститут, його функції


Однобічність у тлумаченні релігії мож-на подолати, розглядаючи її як соціаль-ний інститут, розкриваючи її зміст че-рез виконувані нею функції в суспі-льстві.
Релігія як соціальний інститут є сис-темою соціальних норм, ролей, історично сформованим комп-лексом вірувань і звичаїв, ритуалів (культів), стандартів пове-дінки, духовних цінностей і заповідей, що містяться в духов-них текстах, за допомогою яких організується, спрямовується і контролюється релігійна діяльність людей.
Релігія як соціальний інститут існує на двох рівнях:
1) ціннісно-нормативному, що є складною системою вірувань, символів, цінностей, духовних заповідей, які містяться в релігій-них текстах (у християн — Біблія, у мусульман — Коран). З них віруючі дізнаються про релігійні тлумачення будови світу, при-роди, черпають інформацію про космос, людину, суспільство. Із цих знань формуються поняття та ідеї, що справляють сильний вплив на психіку та емоції віруючих, породжуючи страх, радість, любов до Бога. Релігійні знання й вірування можна розглядати як ціннісні системи, котрі посідають неабияке місце в духовній культурі суспільства, бо здатні змінювати поведінку людини. Во-ни вміщають моральні цінності й настанови, які акумулюють у собі норми і правила людського співіснування, що вироблялися протягом віків. Так, в українському православ'ї виокремлюються сім дарів Святого Духа: мудрість, розум, порада, мужність, знання, побожність, страх Божий, а звідси дев'ять дарів Свято-го Духа, які мають визначити сенс життя віруючого. Це любов, радість, спокій, довготерпіння, добродушність, милосердя, віра, покірливість, стриманість;
2) організаційному, тобто церковному. За релігійно-етично-господарського підходу, розробленого М. Вебером, усю людську спільноту умовно поділяють на народи іудео-християнсько-мусульманських традицій (Захід), що репрезентовані індуїзмом, буддизмом, конфуціанством і даосизмом (Схід — індійці, китай-ці та ін.).
Розглядаючи світогляд іудео-християнсько-мусульманських народів, Ю. Павленко визначає такі притаманні їм переко-нання:
розуміння духовної основи буття як особистого Бога, творця і судді видимого світу;
уявлення про людину як істоту, створену Богом за своїм об-разом і подобою, наділену, відповідно, розумом, почуттям, свободною волею і діяльною природою; цим людина принципово виділяється з-поміж безлічі інших живих істот;
погляд на світ як на творіння (а не прояв або породження) Бога, принципово відмінне по суті від Бога і передане в користу-вання людині для задоволення її природних потреб, як предмет праці;
віра в єдине (один раз дане) життя кожної конкретної люди-ни, брак однозначної відповіді на питання, чи існувала душа до народження в тілі та очікування вічної відплати (у Пеклі або в Раю) за вчинені протягом життя діяння.
Індуїзму, буддизму, конфуціанству і даосизму притаманні інші переконання:
божество уявляють як імперсональну, ірраціональну або принаймні абсолютно незбагненну першореальність, що являє себе або розкривається в явищах видимого світу (Брахма, Дао тощо);
уявлення про людину як прояв цієї божественної трансцен-дентності у своїй основі тотожній їй, але, по суті, таким самим чином і такою мірою, як і все живе, як і всі феномени видимого світу;
погляд на світ як на «позірний» (а в деяких доктринах взагалі ілюзорний) та в будь-якому разі неадекватний його су-тності прояв (еманацію) божественної основи буття (Майа тощо);
віра в нескінченність феноменальних проявів індивідуаль-ного духу через множинність перевтілювань, що означає запере-чення унікальності власного «Я» і його потенційну тотожність з усіма іншими явленими у світі явищами, принаймні з живими іс-тотами;
етичний релятивізм, що виходить з відносності моральних норм не універсальних, які стосуються всіх людей, а таких, що мають сенс лише щодо конкретних груп людей;
людина зобов'язана жити за певними правилами лише тією мірою, якою вони визначені для всієї множини людей відповід-ного статусу, але при цьому не є обов'язковими для людей інших статусів.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Релігія як соціокультурний інститут, його функції

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок