Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Співучасть держави у соціальному розвитку

Співучасть держави у соціальному розвитку

Назва:
Співучасть держави у соціальному розвитку
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,63 KB
Завантажень:
408
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
РЕФЕРАТ
На тему:
Співучасть держави у соціальному розвитку


Співучасть держави у соціальному розвитку значною мірою обумовлюється її типом. Класова держава має в цьому відношенні найгіршу перспективу, адже вона в значній мірі контролюється особливим класом, який її діяльність ставить на потребу власним інтересам. Особливо за умов, коли панівний клас є пригноблюючим, а підлеглий – уярмленим. Перший не прагне до соціальних нагромаджень і адекватних вилучень, не висуває або не підтримує перспективні ціннісні орієнтації, не здійснює добровільну громадянську злагоду, соціотворчу мобілізацію, справедливу (за критеріями розвитку) соціальну мобілізацію і стратифікацію. Він скерований на безпосередню владну регламентацію, досить часто із залученням сили, фізичного примусу, жорсткого контролю за розподілом, розкішне споживання. Коли його партнером стає уярмленний клас, суспільство впадає у продовжений застій. А за умов, коли пригноблюючому класу протистоїть організований протестуючий клас – суспільство входить у смугу революційних потрясінь, силових, досить часто озброєних, конфліктів.
Національна держава на чолі з керівною елітою, здатною підтримати і забезпечити розвиток, має значні соціотворчі можливості. Тоді тут можливий ціннісний консенсус, організаційний, інтегративний націоналізм і тотальна мобілізація переважної частини населення на основі національної ідеї. У протилежному випадку (на чолі держави стоїть пригноблююча еліта, котрій протистоїть організована народна маса), ситуація розвивається в бік насильницьких дій.
Але найбільш адекватним інструментом розвитку є соціальна (соцієтальна) держава. Вона у найбільшій мірі здатна до підтримки і забезпечення основної вимоги керованого розвитку – вільного творення і демократичного контролю. Не з боку особливої соціальної групи, а всієї соціогрупової структури, яка і є соціальною базою системи історичних дій.
За таких умов держава перестає бути особливим актором соціальних дій. Вона перетворюється в інструмент розвитку суспільства, хоч й різні групи, у зв’язку з відмінністю їх становища, здатні скористатися нею у різній мірі. Але головна тенденція полягає в тому, що держава стає засобом інтеграції суспільних відносин і соціальних дій на основі демократично вироблених рішень, їх підтримки і виконання. Основне її завдання полягає в тому, щоб гарантувати необхідні правові умови для розвитку: державний контроль над організацією ефективної економіки, здійсненням необхідних вилучень, мобілізацією ресурсів, стратифікацією і винагородою. Вона має також забезпечити необхідну рівновагу соціогрупової структури, бо керований розвиток виключає конфлікти у насильницькій формі.
Держава виступає всезагальним посередником між груповими суб’єктами, соціальними організаціями, сферами життя (економікою, політикою і культурою), а також стосунками окремого громадянина з іншими соціальними спільнотами і утвореннями. Але вона ні в якому разі не виступає історичним суб’єктом, не зливається з ним. Таке можливе лише в тоталітарному суспільстві, коли держава підміняє, підминає під себе, зливається з системою історичних дій. Таке злиття завжди суто формальне, штучне і не продуктивне. Держава тоді перестає бути політичним органом, соціотворчим суб’єктом. 
Перетворення виробництва нових суспільних відносин у суто державницький процес руйнує сам цей процес, покладає на державу такі завдання і функції, з якими вона не може справитися в силу обмеженості її внутрішніх можливостей: обплітаючи, мов спрут, усі суспільні відносини і види діяльності, вона позбавляє їх ініціативи, внутрішнього імпульсу, в зв’язку з чим історичний процес втрачає динаміку, еволюціонує в застій. 
Але і в соціально благополучній (соцієтальній) державі не всі індивідуальні та колективні суб’єкти мають однакові можливості для соціальної творчості: від прямої неучасті (аполітичність, індиферентність, самоізоляція, відстороненість, індивідуальний чи колективний ретретизм) до повного злиття (скоріше в суб’єктивно-психологічному, ідеолого-утопічному плані) з історичним суб’єктом.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Співучасть держави у соціальному розвитку

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок