Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Напрями розвитку теоретичної бази соціальної географії у XXI ст.

Напрями розвитку теоретичної бази соціальної географії у XXI ст.

Назва:
Напрями розвитку теоретичної бази соціальної географії у XXI ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,46 KB
Завантажень:
114
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Напрями розвитку теоретичної бази соціальної географії у XXI ст.
Нова парадигма соціальної географії
На межі XX і XXI ст. учені всіх галузей наукових знань намагаються підсумувати їх розвиток у XX ст. Неминучий подібний аналіз і для географії, зокрема для суспільної географи, соціальної географії, регіональної соціальної географії.
Найважливіша, на нашу думку, очевидність того, що в межах існуючої парадигми (грец. paradeigma — приклад, взірець) суспільно-географічної науки практично неможливо пояснити сутність і закономірності функціонування суспільних територіальних систем. Отримання нового теоретичного знання про такі системи можливе лише тоді, коли розглядати їх як живі суспільно-політичні, соціальні й економічні територіальні системи. А це вимагає нових підходів до їх дослідження в межах нової парадигми. Стара парадигма, в системі відліку котрої соціальна сфера, наприклад, бралася до уваги як наслідок функцій виробничо-трудової сфери, де населення розглядалося, зазвичай, ізольовано від економічної діяльності або як її фактор і де дуже часто навіть управлінсько-організаційна діяльність тлумачилася як другорядна, не дає змоги розглядати суспіль-но-територіальну систему як живий суспільний феномен і такі елементи в його структурі, як суспільний розум, суспільний інтелект.
Ось чому постало питання розроблення нової парадигми науки, котра би повною мірою враховувала накопичені впродовж останніх десятиліть нові знання. На зламі тисячоліть науковці найрізноманітніших галузей знань надзвичайно гостро відчувають необхідність зміни парадигми науки. Така потреба не є цілком новим або незвичайним явищем. Потреба у зміні парадигми науки виникала в різні історичні періоди розвитку людства в умовах критичного кількісного накопичення знань, який вимагав їх тлумачення на новому якісному рівні. У сучасній довідковій літературі термін "парадигма" тлумачиться по-різному. Так, у "Філософському словнику" під парадигмою науки розуміється строга наукова теорія, втілена в системі понять, що виражають істотні риси дійсності; способи бачення і моделі пізнаваної реальності; стандарти та цілі науки; вихідна концептуальна схема, модель постановки проблем і методи їх розв'язання; оцінка на істинність результатів дослідження за науковими канонами, що панують впродовж певного наукового періоду в науковому співтоваристві.
В "Соціологічному енциклопедичному словнику" парадигма науки трактується як короткий опис основних понять, припущень, пропозицій, процедур і проблем кожної самостійної галузі знань або теоретичного підходу. На нашу думку, під парадигмою науки загалом слід розуміти систему відліку (теорії, категорії поняття), що розкриває основи світобудови. При цьому нова парадигма науки загалом — це не лише нова система відліку у вигляді теорій, категорій, понять, а й зміна шляху пізнання, який повинен бути узгоджений з системою відліку нової наукової парадигми. Тобто, йдеться про побудову нового графу пізнання.
На думку вчених, нова парадигма науки XXI ст. вимагає, очевидно, переходу з характерного для "теорії відображення" двоелементного графу "реальність — наука" (згідно з концепцією Арістотеля — Ньютона — Ейнштейна) на п'ятиелементний: "ідея реальності — реальність — пізнання ідей реальності — пізнання реальності — комплексне пізнання" (за концепцією Платона — Августина — Аквіната — Менделя). Різниця між згаданими формами світосприйняття полягає в тому, що за допомогою першого графу можна розглядати примітивно організовану матерію, чи матерію на дуже високому рівні генералізації, а за допомогою другого графу — матерію, яка складається з об'єктів, що мають складну організацію, чи доступніший для пізнання рівень генералізації. Зазначимо, ступінь складності організації таких об'єктів близький до організації живих істот.
Сучасні вчені все більше дотримуються думки, що неможливо уявити, яка складна з погляду організації система і, відповідно, досконала виникла "сама по собі", випадково, без попередньої ідеї ("породжувальної моделі").

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Напрями розвитку теоретичної бази соціальної географії у XXI ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок