Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Таємна церква. Передача харизматичного авторитету

Таємна церква. Передача харизматичного авторитету

Назва:
Таємна церква. Передача харизматичного авторитету
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,04 KB
Завантажень:
294
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Реферат на тему:
Таємна церква. Передача харизматичного авторитету


У даній главі ми дещо відійдемо від юнгівських теорій стосовно історії, а замість цього спробуємо висвітлити соціологічний аналіз юнгізма як певної культурної сили. Цей аналіз може розглядатися як перший крок на шляху до розуміння, яким чином використовуються теорії Юнга – цитуючи Данцигера – “заради та стосовно людей зі специфічними інтересами та преференціями.” Такий аналіз надзвичайно важливий для розуміння довготривалого збереження юнгівської популярності у нашій культурі – за умов відсутності будь-якого узгодженого інституціонального процесу увіковічення його імені серед постатей наукових та академічних спільнот. В історії психіатрії та психології, в історії науки в цілому юнгізм виступає як унікальний феномен. Наприклад, для юнгізма буде важко знайти якісь по-справжньому порівняні паралелі у важливому компаративному історичному та структурному дослідженні “науково-дослідницьких шкіл”, опублікованому Gerald Gieson у журналі “Історія науки” минулого десятиліття. Максимально наближену аналогію знайдемо хіба що у твердженні про те, що найбільш успішні з цих шкіл мали “харизматичних лідерів”, високий рівень “соціальної згуртованості” та “відданості з боку учнів”3 .
У своєму посмертно опублікованому шедеврі 1922 р. “Економіка та суспільство” Макс Вебер доповнює власну концепцію лідерства у харизматичних групах шляхом виділення двох специфічних соціологічних процесів4 . Ці процеси чітко простежуються й в еволюції юнгіського культу, що, в свою чергу, спонукає до думки, наскільки зручно було б розглядати даний феномен як специфічний релігійний рух ХХ ст., розбудований за тими ж самими принципами, що й інші рухи, які аналізуються Вебером у його “Соціології релігії”.
Згідно з Вебером, першим процесом є встановлення харизматичного авторитету. Йдеться про період, що відзначається правлінням (нерідко деспотичним), яке здійснюється самим харизматичним лідером та членами його “найближчого кола”, тобто тими, над ким його німб сяє безпосередньо. Члени цього внутрішнього кола сприймаються представниками більш низької страти відповідного руху як такі, котрі володіють часткою “божественного” сяйва лідера. Це також період первісного натхнення та найбільших сподівань, що взагалі характерно для новостворених рухів такого типу. Подібні сподівання приваблюють аутсайдерів, які шукають аналогічного досвіду оновлення або переходу до нового життя – будь то у духовному, емоційному або в інтелектуальному плані.
Друга фаза характеризується процесом, якій Вебер назвав “рутинизацією харизми”. Вебер був у захваті від того, яким чином ті самі первісні спалахи радісного передчуття звільнення та сподівань на врятування, які харизматичному індивідові вдається пробудити у серцях інших, пізніше неминуче призводять до раціоналізації або рутинизації структури авторитету та всієї інтелектуальної системи в межах культу. Харизматичний імпульс підлягає бюрократизації, діонісічна спонтанність замінюється аполонічною регламентованістю. Процес рутинизації звужує залежність від безпосереднього авторитету харизматичного лідера. Незважаючи на те, що зерна даного процесу майже завжди наявні ще тоді, коли вплив харизматичного лідера перебуває у зеніті, як правило, рутинизація по-справжньому набуває сили під час втрати лідером дієздатності (через хворобу, вік або смерть). Пізніше, коли лідерська харизма передається новому обранцеві (ця передача відбувається скоріше інституціональним, аніж надприродним шляхом), причетність до божественного образу харизматичного лідера стає основним засобом для досягнення матеріального та економічного благополуччя.
Як відзначає Вебер:
“За своїм характером харизматичний авторитет, якщо брати його у чистому вигляді, принципово відрізняється від повсякденних рутинних структур. Соціальні стосунки мають чіткий особистісний характер, вони ґрунтуються на силі і дієздатності харизматичних особистісних якостей. Якщо харизматичному авторитетові судилося не залишитися виключно перехідним явищем, а, навпаки, набути вигляду перманентної системи стосунків, що передбачає наявність стабільної групи учнів або групи послідовників, або партійної організації, або політичної чи ієрархічної організації будь-якого іншого типу, йому треба радикально змінити свій характер.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Таємна церква. Передача харизматичного авторитету

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок