Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Роль просвітницьких товариств та громадських організацій кінця ХІХ- початку ХХ ст. у попередженні бродяжництва та бездоглядності дітей

Роль просвітницьких товариств та громадських організацій кінця ХІХ- початку ХХ ст. у попередженні бродяжництва та бездоглядності дітей

Назва:
Роль просвітницьких товариств та громадських організацій кінця ХІХ- початку ХХ ст. у попередженні бродяжництва та бездоглядності дітей
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
10,73 KB
Завантажень:
92
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.5


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 
Реферат на тему:
Роль просвітницьких товариств та громадських організацій кінця ХІХ- початку ХХ ст. у попередженні бродяжництва та бездоглядності дітей


Загальнонаціональним пріоритетом державної політики України є охорона дитинства. Це зазначається, зокрема, в Законі України “Про охорону дитинства”, Указі Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання національної програми “Діти України” на період до 2005 року”, інших нормативно-правових актах.
За матеріалами державної доповіді про становище дітей в Україні за підсумками 2001 р., кількість дітей, які бродяжать і жебракують, затриманих працівниками органів внутрішніх справ, зростає з року в рік: 31,3 тис. – у 1999 р., 35 тис. – у 2000 р., 36 тис. – у 2001 р. (з них за бродяжництво – 27 тис. та за жебракування – майже 9 тис.). За оперативними даними служб у справах неповнолітніх, за 12 місяців 2001 р. під час проведення рейдів “Діти вулиці” було виявлено 6226 безпритульних дітей, що на 23,4% більше, порівняно з 2000 р., та 19 072 дитини, схильних до жебракування і бродяжництва (27 533 – у 2000 р.). Частина з них влаштована в притулки для неповнолітніх. За даними Держкомстату України, на 01.01.2002 р. у притулках для неповнолітніх перебувало 28 477 дітей. З них віком від 3 до 7 років – 3658 [9, с. 98, 146].
Ретроспективний аналіз досліджень показав, що проблема дитячої безпритульності та бездоглядності не нова для України. Поштовхом до її активного вивчення в той чи інший період було зростання кількості дітей, які перебували в стані бродяжництва, необхідність розробки ефективних механізмів попередження бездоглядності та правопорушень неповнолітніх, які б відповідали сучасним вимогам.
Соціальні, психологічні, правові питання дитячої безпритульності
20-х років ХХ ст. розглядалися в працях А. С. Макаренка, В. Н. Сороки-Росинського, П. П. Блонського, Л. М. Василевського, А. Б. Залкінда, Л. С. Виготського, В. І. Куфаєва, Маро (М. І. Левітіної) [5].
Причини виникнення безпритульності у 20-х рр. минулого століття, окремі аспекти її подолання висвітлені в дисертаційних дослідженнях С. С. Коваленко (1954 р.), П. П. Середи (1974 р.), А. А. Гусак (1976 р.), І. І. Діптан (1991 р.), Б. Б. Драмарецького (1997 р.) та ін.
На сучасному етапі цілісне висвітлення проблеми виховання безпритульних дітей 20-х років ХХ ст., аналіз основних напрямів діяльності держави та суспільства здійснено в працях А. Г. Зінченко (1998 р.), В. Є. Виноградової-Бондаренко (2001 р.).
Проте вітчизняними вченими досвід діяльності громадських та просвітницьких організацій кінця ХІХ – початку ХХ ст. з даної проблеми вивчений недостатньо, відсутній цілісний ретроспективний аналіз заходів щодо попередження бродяжництва дітей в Україні.
Комплексний аналіз досвіду подолання безпритульності дітей в Україні в минулому та на сучасному етапі сприятиме вивченню основних причин даного явища в різні періоди історії, обґрунтування необхідності залучення до вирішення проблеми як державних органів, так і громадських організацій, виявленню найбільш ефективних механізмів подолання бродяжництва, бездоглядності, практичному вирішенню проблеми дитячої бездоглядності, жебрацтва сьогодення. Завданням статті є висвітлення ролі громадських організацій та товариств кінця ХІХ – початку ХХ ст. у попередженні бродяжництва та безпритульності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в Наддніпрянщині та Західно-Українських землях, характеристика основних форм та методів роботи з даною категорією дітей, пошук можливостей використання найбільш ефективних підходів у сучасних умовах.
Безпритульність означає відсутність елементарних умов для фізичного, морального та розумового розвитку людини. На думку дослідників (І. І. Діптан, А. Г. Зінченко), вона не є ознакою того чи іншого державного устрою, а лише відображає політико-економічний та культурний рівень розвитку суспільства. Набуваючи масових форм, безпритульність породжує такі негативні явища, як жебрацтво, правопорушення, проституція тощо.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6 



Реферат на тему: Роль просвітницьких товариств та громадських організацій кінця ХІХ- початку ХХ ст. у попередженні бродяжництва та бездоглядності дітей

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок