Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Акмеологічне вивчення людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності

Акмеологічне вивчення людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності

Назва:
Акмеологічне вивчення людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
12,07 KB
Завантажень:
355
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Акмеологічне вивчення людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності


ПЛАН
1. Акмеологічне розуміння людини як індивіда (індивід і індивідуальність, типологія індивідуальності, темперамент, розподіл спадкових ознак).
2. Акмеологічне розуміння особистості (співвідношення акмеологічного і психологічного; співвідношення ідеалу „вершини” розвитку особистості, її реального стану і способу вдосконалення).
3. Акмеологічне розуміння суб’єкту.
4. Теоретичні принципи періодизації вікового розвитку.
5. Основні характеристики людини в різні періоди вікового розвитку (період ранньої дорослості, середньої дорослості, пізньої дорослості).
6. Дорослість і зрілість як найважливіша для акмеології ступінь життєвого циклу людини.


1. Акмеологічне розуміння людини як індивіда.
Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Нomo sapiens, продукт філогенетичного і онтогенетичного розвитку, вродженого і набутого, носій індивідуальних рис. Розглядаючи людей як індивідів, тобто як елемент природи ми можемо виділити основні біологічні особливості, які характеризують вид в цілому, всім людям властиві від народження і разом з тим дуже важливі для формування в якості особистості. Отже, людський рід в цілому характеризує наступне:–
людина істота суспільна, тобто живе в соціумі. Тобто в людини є інстинктивна потреба жити в суспільстві. така потреба існує у багатьох тварин, для яких ізоляція від собіпордібних призводить до неминучої загибелі. Доцільно навести висловлювання науковців з приводу стадного життя приматів: „Один шимпанзе – це в загалі не шимпанзе”. Ще в більшій степені таке твердження відноситься до людей.–
суспільство людей персоніфіковано, тобто всі люди (крім одно яйцевих близнюків) унікальні від народження, тому що людській популяції властиве генотипові різноманітність поряд із фенотиповою мінливістю. Персоніфікація це неповторність кожного із нас. Унікальність кожної людини – це якість дуже цінна для всього людства і тому підтримується природнім відбором. Для того, щоб уникнути виродження ми повинні бути різними.–
персоніфіковане суспільство людей має ієрархічну структуру. Ієрархія це єдина система, в якій всі члени між собою пов’язані, але не рівні. Такі ієрархічні структури присутні не тільки в людському суспільстві, але і у інших стадних тварин. Тому прагнення до рівності всіх людей суперечить людській природі в цілому.
Оскільки кожна людина є продуктом видового і особистісного досвіду, вона може бути охарактеризована як на рівні генотипу так і на рівні фенотипу. Отже, генотип – це сукупність всіх генів даного організму, він складає спадкову основу. Фенотип – сукупність всіх ознак даного організму, він формується під впливом спадковості і конкретного навколишнього середовища. Генопитова різноманітність створюється механізмами мутаційної та хромосомної мінливості мінливості, і передається нащадкам у вигляді нових комбінацій.
Унікальність індивідів зафіксована в понятті „індивідуальність” – неповторність кожної людини.
Для людського суспільства характерні два явища, з однієї сторони унікальність всіх людей, а з другої неминуче спільне існування. Це сприяє тому, що люди не тільки неповторні, вони в чомусь і схожі. Така подібність і відмінність не суперечить одна одній. Говорячи про відмінності мають на увазі всю сукупність ознак, які властиві даній людині; а коли говорять про подібні ознаки, то виділяють окремі властивості, які притаманні і іншим людям. Такі повторення певних ознак дозволяють умовно розбити на певні категорії, їх називають психологічними типами. Психологічні типи – це групи людей, які мають подібні психологічні характеристики. Основна проблема типології (поділу) полягає у тому, щоб виділити найбільш надійні критерії, подібності, які б були максимально стійкими, і не залежали від випадковостей чи обставин. В пошуках таких надійних критеріїв структуру якостей особистості було поділено на дві категорії. До першої категорії відносяться ті особистісні якості, які не мають прямого відношення до властивостей організму, а складаються під впливом міжособистісних відносин і культурного середовища – їх називають змістовими властивостями особистості.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Акмеологічне вивчення людини як індивіда, особистості, суб’єкта діяльності

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок