Головна Головна -> Реферати українською -> Соціологія -> Школа географічної (антропогеографічної) соціології та геополітики

Школа географічної (антропогеографічної) соціології та геополітики

Назва:
Школа географічної (антропогеографічної) соціології та геополітики
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
15,09 KB
Завантажень:
423
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 
Школа географічної (антропогеографічної) соціології та геополітики
План
1. Школа географічної (антропогеографічної) соціології та геополітики
2. Етнологічна соціологія
У розвитку ідей та методів соціології ця школа відіграла значну роль. її ідеологія сягає своїм корінням праць античних авторів. Так, наприклад, у творах давньогрецького лікаря Гіппократа (близько 460 — близько 370 до н. е.) вказано на зв'язок географічного розташування місця проживання людей, властивостей ґрунту та клімату з людським характером. Багато аналогічних спостережень містять трактати давньогрецьких істориків Геродота (між 490 та 480 — близько 425 до н. е.), Фукідіда (близько 460—400 до н. е.) та інших авторів. Майже всі давньогрецькі філософи зробили внесок у вивчення географії та розвиток відповідних наукових методів. Зокрема, математичний підхід до географії, вперше окреслений Фалесом (близько 625 — близько 547 до н. е.) і пізніше розвинений давньогрецьким астрономом Гіппархом (між 180 та 190—125 до н. е.) в його правилі визначення місцеположення за широтою та довготою, через багато сторіч у нових шатах ожив у географічній соціології, стимулюючи тим самим соціологів на використання у своїх дослідженнях математичного апарату.
Стародавні греки вважали, що вплив географічних умов позначається головним чином на постійних, незмінюваних аспектах життя людей, включаючи їхні стабільні душевні якості, темперамент та особливості господарського ладу.
Вершиною давньогрецької географічної самосвідомості стали праці Ератосфена (близько 276—194 до н. е.), якого вважають "батьком географії" не тільки за заслуги у розвитку науки, а й тому що він першим назвав географію географією. Ератосфен відомий також тим, що першим обчислив довжину екватора Землі.
Період розвитку античної географії завершується працею астронома К. Птолемея (близько 90 — близько 160 н. е.) "Керівництво з географії". Зі смертю Птолемея географічні горизонти, відомі непосидючим грекам, починають звужуватися, а географічна наука занепадати.
Вчені, які знайшли притулок у середньовічних християнських монастирях, своє головне завдання вбачали в тому, щоб якось узгоджувати наукові знання, включаючи географічні, з канонами Святого Писання.
Головний внесок у розвиток середньовічних географічних знань зробили араби. Праці арабських вчених з географії, написані між 800 та 1400 роками, ґрунтувалися на значно більшій кількості різноманітних джерел порівняно з християнськими авторами. До того ж араби використовували не тільки переклади з грецької, а й відомості, отримані або за допомогою власних спостережень, або від правдивих мандрівників. У результаті їхні знання про світ були ширшими та точнішими, ніж знання християнських тлумачів географічної науки на підставі Біблії.
У XVII—XVIII ст. ідеологія школи географічної соціології формувалась під впливом творів німецького філософа та географа Ва-реніуса (Б. Варен, 1622—1650?), французького філософа-просвітника та правознавця Ш. Л. Монтеск'є (1689—1755), письменника та філософа просвітника Вольтера (Марі Франсуа Аруе, 1694—1778), французького природодослідника Ж. Л. Л. Бюффона (1707—1788) та багатьох інших мислителів, які у своїх тлумаченнях впливу природних умов на історію людей та способи правління не дуже далеко відійшли від давньогрецьких авторів. Дещо пізніше аналогічні погляди розвивав відомий німецький філософ-просвітник Гердер, який сприймав історію людства як безпосереднє продовження історії Землі. Вже з назви цієї школи бачимо, що важливу роль у ній відіграє географічний чинник.
Одним з європейських вчених, які обстоювали ідеї, пізніше названі географічним детермінізмом, був французький політик, юрист і філософ Ж. Боден (1530—1596), автор відомої теорії суверенітету, який у своїй праці "Метод легкого вивчення історії" (1566) стверджував, що суспільство формується під сильним впливом природного середовища і являє собою суму кревно-господарських союзів. Сприйнявши давньогрецьке вчення про кліматичні зони, він почав проповідувати вплив планет на поведінку мешканців Землі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8 



Реферат на тему: Школа географічної (антропогеографічної) соціології та геополітики

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок