Головна Головна -> Реферати українською -> Теорія держави та права -> Значення поділу володіння на незаконне, добросовісне та незаконне недобросовісне

Значення поділу володіння на незаконне, добросовісне та незаконне недобросовісне

Назва:
Значення поділу володіння на незаконне, добросовісне та незаконне недобросовісне
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
8,49 KB
Завантажень:
350
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
“Значення поділу володіння на незаконне, добросовісне та незаконне недобросовісне”


ПЛАН
Вступ
1. Різновиди володіння у римському приватному праві
2. Дискусійність щодо поняття і змісту володіння
Висновки
Використана література


Вступ
Володіння є чи не найдавнішим інститутом цивілістики. Є, навіть, припущення, що воно хронологічно виникло раніше права власності. Останнє склалося і розвивалося на основі володіння. У давньому римському праві земельні ділянки надавалися лише у володіння.
Сама земля перебувала у власності общини. Право індивіда на державну власність обмежувалося простим володінням, проте лише на землю. Там, де є колективна власність, існує тільки приватне володіння!
Водночас володіння є найскладнішим інститутом римського приватного права. Цей феномен уже два з половиною тисячоліття (від прийняття Законів XII таблиць у 450 р. до н. е.) знаходиться у полі зору дослідників.
Володіння було рецепійоване усіма наступними правовими системами. Воно широко використовувалося у цивільному праві, принаймні, країн Європи і відоме правовим системам світу.
1. Різновиди володіння у римському приватному праві
Римське речове право мало три правових інститути: possessio (володіння), право власності, права на чужі речі. Найголовнішим з них було право власності, Але першим сформувався інститут фактичного володіння.
У римському праві поняття володіння мало подвійне значення:
1) самостійний правовий інститут, не залежний від права власності;
2) одна з правоможностей власника.
У першому значенні мають на увазі саме володіння, посідання, а в другому – jus posidendi – право володіння. Навіть нині ці поняття ототожнюють: володільця не відрізняють від власника, а власника – від володільця. Однак такі різні правові категорії змішувати не можна.
Посідання як самостійний правовий інститут виникло в давньоримському праві. Ще Закони XII таблиць згадують поняття володіння. У період ранньої республіки претори розрізняють фактичне володіння річчю без права на неї і фактичне володіння річчю, засноване на праві.
Володіння, основане на праві, - це вже не володіння, а право власності. Фактичне володіння річчю може бути основане не тільки на праві власності, а й на будь-якому іншому, однак воно не буде володінням, оскільки основане на праві. Посідання як фактичне володіння річчю – просто факт.
Із багатої казуїстики можна зробити висновок, що римські юристи розуміли посідання як фактичне володіння річчю, поєднане з наміром вважати її своєю.
Таке визначення містить два істотних елементи:
1) об’єктивний – corpus possessionis – тобто має бути фактична наявність речі;
2) суб’єктивний – animus possessionis – намір вважати дану річ своєю, володіти нею від свого імені.
Не всяке фактичне володіння річчю є посіданням, а лише основане на володільницькій волі. Тому володіння річчю від імені іншої особи так само не є посіданням.
У даному разі володілець речі здійснює володіння не від власного імені, а від імені іншої особи, власника. Він лише держатель чужої речі – detentor. Для юридично значимого посідання вимагалася саме воля володіти від власного імені, ставитися до речі як до своєї.
Така воля може бути тільки у справжнього власника чи особи яка хоч і не є такою, але вважає себе такою внаслідок добросовісного обману. Володільницька воля основана на неправомірній підставі, обмані.
Отже, посідання – це фактичне володіння річчю, поєднане з наміром вважати її своєю, а держання – фактичне володіння річчю без наміру вважати її своєю.
У римському праві розрізняли різні види володіння.
Законне володіння – це передусім володіння власника і так зване похідне володіння. У деяких випадках володільці чужих речей отримували самостійний володільницький захист. Таке фактичне володіння чужою річчю називалось похідним володінням, хоч насправді це було не володіння, а держання, і лише через необхідність таких держателів наділили самостійним правовим захистом і прирівняли держателів до володіння.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Значення поділу володіння на незаконне, добросовісне та незаконне недобросовісне

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок