Головна Головна -> Реферати українською -> Теорія держави та права -> Злочини і покарання у Київській Русі і їхні характерні особливості.

Злочини і покарання у Київській Русі і їхні характерні особливості.

Назва:
Злочини і покарання у Київській Русі і їхні характерні особливості.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,26 KB
Завантажень:
36
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
з історії держави і права
на тему:
Злочини і покарання у Київській Русі
і їхні характерні особливості.
“Руська Правда” йменує злочин як образу. Під образою розуміли порушення громадського спокою, у якій би формі воно б не відбувалося, завдання потерпілому фізичної, моральної або матеріальної шкоди. Злочини поділялися на такі види: проти князя (держави), проти особи і майнові злочини. Суб’єктивний бік злочину був не досить вираженим: відомий був замах і закінчене злочинне діяння. ”Руська Правда” знає спів участь і вимагає покарання усіх винуватих у злочині: “Якщо хтось украде скотину з хліву або із загорожі і коли буде один, то платити йому 3 гривни і 30 куп. А коли їх буде кілька, то усі платять по 60 куп.
Покарання за “Руською Правдою” є досить м’які: у ній відсутні смертна кара та членопошкодження.
До правління князя св.Володимира смертної кари зазнавали розбійники. Князь Володимир замінив смертну кару грошовим штрафом. Причина скасування смертної кари полягала не лише в тому, як князь признавався єпископам, що він “боявся гріха”, а в тому, що “військові потреби стали великі, то судові оплати придалися б на зброю і коні”.
У відповідністю з “Руською Правдою” вбивство каралося штрафом, частина якого йшла князеві, а частина - родичам вбитого.
“Руська Правда” розрізняє об’єктивну і суб’єктивну сторону діянь: чи було вбивство вчинено з умислом, а чи випадково, чи у стані афекту, чи у бійці, чи у стані сп’яніння.
Злодія можна було скарати на смерть тільки у виключному випадку: коли його схоплять вночі на місці злочину, або коли він буде чинити опір; коли ж злодія схопили і зв’язали, а потім вбили, то винні мали сплатити штраф: “Якщо когось уб’ють під час крадіжки у приміщенні, то зарити його як собаку; але, якщо його спіймають і затримають до світанку, то вести на князівський двір; але, коли уб’ють, але люди бачили злодія зв’язаним, то платити 12 гривен ”. Такому ж покаранню підлягав винуватий у вбивстві злодія за межами двору господаря.
“Руська правда” – збірник законів, що має класовий характер. За вбивство “княжих мужів” штраф був удвічі більший, ніж за вбивство простолюдина: “Якщо хто уб’є князівського мужа у розбої, а головника не шукають, то вервену платить той, у чиїй верві лежить голова – 80 гривен, а за простолюдина – 40 гривен”, - говориться у статті 3 “Руської правди”.
“Руська правда” детально регулює суму штрафів за членопошкодження . “Якщо хто вдарить мечем, не вийнявши його з піхов, або ручкою меча, то 12 гривен продажі за образу”, “А відсіче мечем палець, то 3 гривни продажі, а потерпілому гривну”.
За особливо тяжкі злочини “Руська правда” передбачала специфічну міру покарання – “поток і пограбування”. Цей найтяжчий вид покарання застосовувався за підпали, конокрадство та розбій. “Поток і пограбування” за первісного суспільства означав вигнання злочинця разом з сім’єю з громади, а майно злочинця знищувалось.
Розвиток майнових відносин сприяв тому, що зміст покарання “потом і пограбування” трансформувався. Винуваті у вчиненні таких злочинів у добу Київської Русі позбавлялись усіх прав, а їх майно конфісковувалось і поступало князеві.
“Руська правда” знає особливі форми так званого досудового процесу. Цей процес регулювався статтями “Руської правди” про “звід” і “гоніння сліду”, які є трансформованими звичаєвими нормами. Звід – це порядок встановлення осіб, що привласнили чужу річ, і повернення її власникові. За “Руською правдою”, “якщо хто-небудь упізнає свою річ, загублену або вкрадену у нього, … то йому не говорити “це моє”, а “піди на звід, де ти взяв її”. Якщо на зводі виявиться той, хто винен у привласненні чужої речі, то на того лягає відповідальність за крадіжку; тоді він, тобто позивач, візьме свою річ, йому ж буде платити винуватий і за те, що пропало із виявленою річчю…”
Так зване гоніння сліду полягає у розшукові злочинця не спійманого на місці злочину, по залишених слідах. Вважалось, що там, де губляться сліди, знаходиться злочинець.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Злочини і покарання у Київській Русі і їхні характерні особливості.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок