Головна Головна -> Реферати українською -> Теорія держави та права -> Суспільний устрій після ліквідації української державності (перша половина XIX ст.)

Суспільний устрій після ліквідації української державності (перша половина XIX ст.)

Назва:
Суспільний устрій після ліквідації української державності (перша половина XIX ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
6,76 KB
Завантажень:
139
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 
Суспільний устрій після ліквідації української державності (перша половина XIX ст.)
Суспільний устрій України, його структура, правовий статус станів у досліджуваний період наводяться відповідно до суспільного устрою Росії.
Дворянство. Зрівняння українського дворянства в правах із російським підтверджується рядом законів, як загального характе-ру, що стосувалися дворянського класу Росії в цілому, так і спеці-альними, які прямо адресувалися дворянству України. Так, у 1801 p. російський уряд підтвердив надання прав російського дво-рянства українському дворянству, яке проживало у Слобідській Україні. У 1835 p. був виданий указ "О Малороссийских чинах, дающих право на действительное или потомственное дворянство". Він затвердив станові привілеї та пільги для козацької старшини та її нащадків (усій верхівці козацького війська).
Становище дворян Правобережжя після поразки польського повстання 1830 p. ускладнюється. Указ 1831 р. "О разборе шляхты в западных губерниях и об устройстве сего рода людей" визнавав за ними усі права і привілеї, даровані дворянству імперії, якщо вони доведуть своє дворянське походження. Вимагалися документальні докази і свідчення.
Цей розбір тривав кілька років. Спеціальна комісія не визнала права на дворянство у 64 тис. осіб. Серед них було чимало козацьких старшин. У 1835 p. такий же розбір було здійснено серед татарських мурз.
В українському суспільстві зростала кількість російських дво-рян через те, що царат, як і раніше, розпоряджався землею України, роздавав її росіянам. У 1800 р. на Південній Україні було роздано приблизно 8 млн. десятин. На Правобережжі землі, конфіско-вані у їх власників за участь у повстанні 1830 p., також роздавалися російським дворянам.
Російське дворянство, яке проживало в Україні, одержало в першій половині XIX ст. ряд привілеїв у порівнянні з місцевою шляхтою. Наприклад, з 1832 p. російські чиновники, які служили у Волинській і Подільській губерніях, одержували, крім платні, також пенсію за колишню військову чи цивільну службу.
Отже, склад дворянства України за національністю був досить строкатим. Про це свідчать прізвища його представників: граф Браницький, князь Воронцов, князь Кочубей, барон Штігліц та ін.
Усе дворянство Росії, в тому числі й українське, одержало у першій половині XIX ст. нові привілеї. Зміцнилося їх становище як монопольних власників землі. Дворяни України володіли 70% зе-мель. Закон 1842 р. про майорати припинив небезпечний для них процес дроблення земель.
Закон 1827 p. дозволив дворянам створювати фабрики, заводи та ремісничі майстерні в містах (раніше вони користувалися цим правом тільки у сільській місцевості) і без обмеження кількості робочих рук. Таким чином, розширювалася сфера нової — підпри-ємницької діяльності дворян.
Міське населення (міські обивателі). Перш за все спостерігає-ться зростання кількості міського населення України. У 1811— 1858 pp. воно збільшилося у 2,5 рази і було прямим результатом розвитку торгово-грошових відносин, капіталістичного укладу.
Як і раніше, склад городян був досить строкатим, міщани утворювали найбільш численну групу. За ревізією 1823 р. у Києві власне міщани, які входили до податної групи, — складали 71,5% загальної кількості городян. Міщани сплачували більшу частину податків, що накладалися на місто. З 1816 p. вони почали платити збори для будівництва доріг.
Поступово обмеження міщан у правах послабилися. У 1832 р їм було дозволено придбавати земельні ділянки у містах для зайнят-тя торгівлею та виробничою діяльністю. Вони одержали також право переходити до купецтва та діставати гільдійське посвідчення за наявності відповідних капіталів.
Царський уряд зміцнював цеховий устрій міст. Уточнювалася його регламентація. На Лівобережжі цеховий устрій регулювало загальне імперське законодавство. На Правобережжі до 1840 р. цеховий устрій регулювався місцевим правом. При цьому в Україні продовжували діяти цехові звичаї. Проте у 1850 р. на основі місце-вої практики організації цехів для міст і містечок був встановлений єдиний порядок регулювання цехового устрою.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4 



Реферат на тему: Суспільний устрій після ліквідації української державності (перша половина XIX ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок