Головна Головна -> Реферати українською -> Теорія держави та права -> Право стародавнього Вавілону

Право стародавнього Вавілону

Назва:
Право стародавнього Вавілону
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,36 KB
Завантажень:
89
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Реферат на тему:
ПРАВО
СТАРОДАВНЬОГО ВАВІЛОНУ


Близько 1895 року до нашої ери Вавілон стає центром незалежної держави. Царі вавілонської династії "патеси" підкорили собі спочатку Аккадську область, населену семітськими племенами, а потім і шумерські міста.
Досягнутий шумерами високий рівень культури та ба­гатовіковий досвід суспільно-політичної організації сприя­ли появі ретельно розроблених юридичних норм для усіх сфер життя. Першим законодавцем в історії людства був Уруінімгіна (остання, третина III тис. до н. е.), правитель Лагаша, який склав і запровадив найстаровинніший пра­вовий кодекс. Своїм зведенням законів, яких повинні були дотримуватись усі без винятку громадини, пишався відомий цар третьої династії Ура Шульга. Цими законами він «вста­новив у країні справедливість, викорінив безладдя й безза­коння».
Древнім джерелом права в державах Дворіччя та Вавілону був звичай. Поряд зі звичаєм дуже рано з'являється й інше джерело права — закон. Відомі закони міст Ларсі, Ешнунні, Ісина.
В древньому Вавілоні не одержало розвиток велике приватне рабовласництво. Основними виробниками матеріальних благ були вільні селяни-общинники ремісники. Раби знаходилися як у державній (у палацах) і колективноій (храмах), так і в приватній власності.
Шумерське право згодом стало зразком для скла­дання законодавства наступних цивілізацій як у самій Ме­сопотамії, так і в сусідніх країнах. Зокрема, відомим при­кладом його вдосконалення є кодекс старовавілонського царя Хаммурапі (перша половина XVIII ст. до н. е.), мета якого полягала у тому, «щоб сильний не пригноблював слабкого, щоб сироті й вдові віддана була справедливість»1. Цей кодекс законів приділяв особливу увагу охороні влас­ності, посилюючи міру покарання та її диференціацію за різні види злочинів. Не дивно, що закони Хаммурапі вва­жалися взірцем законодавства протягом усієї «клинописної культури» Месопотамії, їх продовжували переписувати та вивчати до кінця існування Вавілону.
Патріархальний характер рабовласництва обумовлював визнання за рабами ряду особистих і майнових прав. Наприклад, у випадку, якщо раби одружувалися з вільними жінками, то діти від цього шлюбу вважалися вільними. Після смерті раба майно поділялося навпіл, половина переходила дружині і дітям, половина - пану (ст. 175—176З.Х.).
Велику вагу в суспільстві мали жреці. Храми мали величезні багатства. В законах встановлюється привілегія храмів, що згадуються поряд із привілеями палацу. Жреці з найдавніших часів зберегли у своїх руках юстицію і відігравали істотну роль у керуванні. Вищі жрецькі посади заміщалися особами знатного походження, у тому числі родичами пануючи.
Серед рабовласників особливо виділялися тамкарі - торгові агенти, самі грошовиті люди Вавілона. Вони ведуть велику зовнішню торгівлю, а також роздрібну - усередині країни.
На чолі найдавніших шумерійських міст стояли патеси, намісники бога на землі. Коли його панування починало простиратися на значну частину цілої країни, йому привласнюється титул лугаля. Пізніше, підкоряючи собі великі території правителя, починаючи з Аккадської династії називають себе царями країн і царями вселеної, навіть богом. В законах Хаммурапі цар уже не іменується богом, а розглядається як намісник божества.
Вищою посадовою особою в державі є правитель царського палацу (у стародавності називається кубанда). З розширенням влади царів за межі Вавілону їх обов'язки були зв'язані з повинностями населення. Він керує будівництвом каналів, зміцнень, палаців, храмів, веденням воєн, організацією землеробських робіт.
При царі з'являється й інший правитель-намісник - ісакку - правитель багатьох міст. В джерелах згадуються різні розряди жреців, агентів,суддів, хоронителів житниць, переписувачі, доглядачі і т.д.
З розширенням території відбувається централізація управління. Царі з часів 3-й Урської династії позбавляють місцевих патеси їхньої світської влади, зберігаючи за ними лише їхнє жрецьке достоїнство, перетворюють їх у підлеглих обласних правителів — шакканакку.
Крім шакканакку відомі правителі більш легких територіальних одиниць- рабіануми, по видимому правителі міст чи територіальних громад.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Право стародавнього Вавілону

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок