Головна Головна -> Реферати українською -> Військова кафедра -> Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського

Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського

Назва:
Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
13,24 KB
Завантажень:
232
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
Реферат на тему:
Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського


Незрозуміло також, чому зі всієї старшини покарали саме цих трьох чоловіків, а всі інші залишились вільними і могли відносно спокійно жити далі. Відповідей на ці питання немає не тільки в історичній літературі, але й у відомих на сьогоднішній день історичних джерелах. Тому будь-як згадки про ці події, спроби їх реконструювати, а також роздуми на цю тему нам здаються доречними.
Ще Н.Полонська-Василенко, розв`язуючи питання про покарання запорозької верхівки після знищення Нової Січі, висловила припущення, що вищим російським урядовцям стало відомо про наміри запорожців розірвати з Російською імперією і шукати допомоги в іншої держави [1, с.136]. Натяки на це дослідниця вбачає ще у 1755 р, коли запорожці «отправляли к хану крымскому депутатов с прошением, чтобы они приняты были под его протекцию и в их татарской земля жить» [1, с.136]. У 1766 П.Калнишевський під час поїздки до Петербургу, яка мала на меті вирішити земельні спори запорожців, був доведений до «повної безнадійності домогтися чогось від російського уряду» і мусив визнати, що залишається одне - перейти всім Військом під владу султана [2, с.123]. У 1768 р. вибухнуло відоме повстання на Запорозькій Січі проти кошового отамана П.Калнишевського на захист ув`язнених за участь у Коліївщині. На другий день бунту повстанці вирішили обрати нову старшину, забрати військовий скарб, гармати, коней податись кудись із Запорожжя: схилялись до думки перейти до Туреччини [З с.120].
З 1769 р. запорожці беруть участь у війні з Османською імперією. Саме в цей час відбуваються останні бунти, які, на думку О.Рябініна-Скляревського мали ті самі підвалини, але реальніші наслідки, пов`язані з ліквідацією Січі 1775 р. [З, с.65]. Під час Дунайських експедицій 1771-1774 рр. запорожці виступили проти введення системи повноважних писарів, яка порушувала традиції козацького права, отже проти нової системи бюрократичного урядування та впливу найвищого російського командування. Після закінченні російсько-турецької війни частина козаків, що брала участь у Дунайських експедиціях, на Січ не повернулась, а лишилась на Дунаї. Так, з експедиції 1774 р. під керівництвом І.Мандрова, яка нараховувала 1015 чол., з Акерману вийшло 788 чол., тобто, 227 запорожців залишились відразу в межах Османської імперії [3, с.82]. Отже, можемо констатувати існування у запорожців - як простих козаків, так і січової старшини - думки про можливість переходу до Туреччини. А.О.Скальковський зауважував, що «не раз чути було в Коші, що є охочі підбурити «сірому», щоб насильно обрати іншого кошового, а саме Пилипа Федорова, вже геть старого - із 1764 р. року він перебував у Самарському монастирі, щоб із ним втекти до Туреччини» [4, с.571]. Чи були ці чутки відомі російському керівництву, можемо тільки здогадуватися та співставляти поодинокі вислови, що трапляються в документальних й наративних джерелах.
Рескрипт Г.О.Потьомкіну від Катерини IIпро ліквідацію Запорозької Січі датують 21 липня 1774 р. [5, с.164]. На думку російської дослідниці О.Єлисеєвої, Г.О.Потьомкін «притримував» його до більш зручного часу, а саме до закінчення селянської війни під проводом О.Пугачова [5, с.164]. 22 березня 1775 р. імператриця доручила П.Румянцеву підготувати військові заходи проти Запорозької Січі: «Запорожцы столько причинили обид и разорения жителям Новоросийской губернии, что превосходит все терпение. Смирить их, конечно, должно, и я непременно то сделать намерена» [6, с.632]. 23 квітня 1775 р. на так званій раді при височайшому дворі доля Запорозької Січі була остаточно вирішена [7, с.250]. З проектом скасування Січі за допомогою збройних сил виступив Г.О.Потьомкін. Тоді ж було розроблено детальний план військової експедиції, якою мусив керувати П.А.Текелій. У своєму листі Г.О.Потьомкіну, який датується після 7 травня 1775 р., Катерина IIписала: «Заготовь же и Манифест, который тогда и публиковать, когда время будет. И в нем-то вносить нужно все их буйствы, почему вреднос таковое общество уничтожается» [6, с.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Знищення Запорізької Січі і доля П.Калнишевського

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок