Головна Головна -> Реферати українською -> Військова кафедра -> Збройні сили україни в період національно-визвольної боротьби 1917—1920рр.

Збройні сили україни в період національно-визвольної боротьби 1917—1920рр.

Назва:
Збройні сили україни в період національно-визвольної боротьби 1917—1920рр.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,14 KB
Завантажень:
118
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Збройні сили україни в період
національно-визвольної боротьби
1917—1920рр.


У першу світову війну російський уряд мобілізував до війська майже все чоловіче населення України. З революційними подіями 1917р. в України розпоченаєтся війсковий рух, метою якого було створення національної армії. Організовується військові клуби, що займаються формуванням українских війскових частин, переведенням українців-війскових для служби на своїй землі. Російський революційний уряд і військове командування вороже ставилися до цого. Протягом 1917р. було стихійно створено чимало українських військових підрозділів. Та тільки після проголошення Центральною Радою Української Народною Республікою (УНР) розпочалося по-справжньому створення національних Збройних Сил.
16 січня 1918р. Центральна Рада УНР ухвалила закон про утворення народної армії на міліційній основі для оборони держави від зовнішнього ворога. Вона створювалася за територіальним принципом (в округах). Були сформовані окремі кадрові частини. Навчання воїнів проводили війскові інструктори. Було схалено тимчасову форму одягу (однострій) українського війська. Відзнаки роду військ та номери військової частини вишивалися на комері блузи. Рід війська позначався так: піхота — навхрест дві гвинтівки; артилелія — два гарматних дула; кіннота — дві шаблі і т. д. У війську не встановлювалися військові ранги (звання), а запроваджувалися тільки військові посади, зазначалися виконувані функії. Такими відзнаками були срібні або золотисті шеврони з кутом догори різної кількості — залежно від посади. Їх прикріплювали на правому рукаві вище ліктя. У квітні 1918р. приймаєтся рішення про реорганізацію народної міліції в регулярну українську армію з 8—10 військових територіальних корпусів. Проте уряд УНР не встиг це здійснити.
29 квітня 1918р. відбувся державний переворот, і до влади прийшов гетьманський уряд на чолі з генералом П. Скоропадським (1873 — 1945). Він призначив на посади військового міністра та віце міністрів Української Держави російських і німецьких генералів, які гальмували створення української армії.
В липні 1918р. рада міністрів ухвалила закон про загальний військовий обовязок, затвердила план організації української армії. Строк дійсної військової служби встановлювався: у піхоті — 2 роки, у кінноті та артилерії — 3, на флоті — 4. Служба в запасі мала тривати до 38 років, а в ополченні — з 39 до 45 років. набір новобранців планувався проводити двічі на рік: восени і навесні. Передбачалося, що українська армія складатиметься із 16 корпусів (армійських, кінних), семи дивізій, трьох важкогарматних батальйонів, ескадрильї бомбардувальних літаків, двох понтонних і чотирьох залізничних куренів. Для підготовки військових кадрів розгорталася система навчальних закладів: військова академія з трирічним строком навчання, повітряна школа, чотири кадетські школи, дві школи старшин для піхоти і по одній — для кінноти, артилерії, технічної служби. У складі української армії залишилися Запорізький корпус, переіменований в Окрему Запорізьку дивізію, Запорізький і Чорноморський коші (по 400 козаків). Гетьман П. Скоропадський сформував дивізії сердюків і сірожупанників, відновив у Білій Церкві загін січових стрільців. У листопаді 1918р. чисельний склад української армії без козацтва становив до 60 тисяч чоловік. Сердюцька дивізія складалась із синів заможніх селян, які були опорою гетьманської влади. Дивізія сірожупанників формувалася із українців, які побували в полоні в Австрії. До складу окремого загону січових стрільців входили січовики Галицького полку та добровольці із наддніпрянських українців.
Водночас за період свого гетьманства П. Скоропадський організував в Україні багато російських добровольчих частин: "южних", "сєвєрних", астраханських, саратовських та ін. Вони глузували з усього українського, проводили паради в українських містах, безкарно вели пропаганду проти української держави, перешкоджали розбудові української армії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Збройні сили україни в період національно-визвольної боротьби 1917—1920рр.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок