Головна Головна -> Реферати українською -> Військова кафедра -> Найманство – міжнародно-правове визначення

Найманство – міжнародно-правове визначення

Назва:
Найманство – міжнародно-правове визначення
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,86 KB
Завантажень:
54
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 
Найманство – міжнародно-правове визначення
Актуальною проблемою нині с найманство, яке може розглядатися як небезпечне явище, тісно пов'язане з міжнародною терористичною та екстремістською діяльністю й іншими видами тяжких злочинів. Воно — реальна загроза світовому співтовариству.
Слід зазначити, що феномен на вже багато століть. Найдавніші свідчення про широке використання найманців належані панування Псаметика 1 (663-609 р. до н.е.) Єгипет, виснажений нескінченними війн спостошливими набігами асірійців ти нубійців ще не міг мати численну армію необхідну для оборони і підтримання своєї ролі в Азії. Найману армію мала також купецька республіка Карфаген. Саме найманці на чолі з Ганібалом принесли військову славу Карфагену. Рим довгий час не використовував найманців. Імовірно, у цьому полягала таємниця його перемог. Усе-таки поступово у лавах почали з'являтися і наймані воїни. До моменту падіння Західної імперії у римській армії було також багато найманців, як і в карфагенській.
Розквіт найманства, як військового ремесла відносять, звичайно, до Середніх віків. На думку дослідників у XІV ст. формується перший тип найманства, умовно — «нижчий». Основною ознакою його було збереження військом феодально-лицарської структури за наявності безстрокового найму. Першим варіантом цього типу контотьєрський варіант. Порівняно невеликі, переважно кінні загони, цілком забезпечувані кондотьєрами, наймалися до держав, які мали потребу у військових. Гарантією виконання зобов'язань був лише особистий договір з їх лідером, який, будучи незалежним та нерідко переслідуючи свої політичні ідеї, його порушував, іноді захоплюючи державну владу []
Найбільш вигідним для наймача варіантом і так званий капітанський (характерний для Італії та Франції). Воєначальник-капітан міг призначатися прямо королем і дещо ним контролюватися. Такий тип найманства часто не відповідав інтересам централізованої держави. У цей період появляється новий, «вищий» тип найманства, який характеризується наявністю побудованого на нових структурних засадах війська при тимчасовому наймі. У його рамках формується два основних підходи до організації наймання: швейцарський „державний” варіант і німецький «підрядний», однак загальними ознаками обох варіантів були вимогливість і більший, ніж раніше, зв'язок з державою.
У XVІ-XVII ст. альтернативи найманству не було. Воно цілком відповідало основним вимогам, які пред’являлися до збройних сил: характеру і масштабам воєн, що значно зросли у той період; інтересам абсолютної монархії на цьому етапі, тому що залежні від неї воєначальники, як правили не посягали на політичну владу. Ландскнехти млужили тільки тому, хто їм платив, не маючи інших вимог, крім своєчасної оплати; найманство, на відміну від феодального ополчення, цілком забезпечувалося необхідною живою силою.
Німецьке найманство вищого типу проіснувало більше 150 років у силу постійного попиту і наявності, навіть, надлишкової пропозиції. У XVII-XVIІІ ст. після остаточної перемоги абсолютизму та вирішення утворення національних держав у Західній Європі виникла необхідність переходу до національних найманих армій. Вони, власне кажучи, вже були регулярними, але комплектувалися, як і раніше, за наймом шляхом вербування.
Були наймані воїни і на Русі. Так, під час царювання Федора Іоановича у російській армії служили німці, поляки, литовці, шотландці, датчани, шведи, греки. У X VII—XVIII ст. царі також залучали у армію іноземців. Російською армією Петра 1 у боях під Нарвою командував колишній генерал австрійської армії, а офіцери-іноземці були звичайним явищем у петровську епоху.
Як бачимо, історичні факти свідчать про те, що у різні епохи у арміях різних держав служили іноземці. Однак важливо зазначити, що, по-перше, найманство у той час не розглядалося як протиправне діяння, а, по-друге, іноземних громадян, які проходили службу в арміях інших держав, до-цільніше розглядати як військовослужбовців за контрактом, тобто осіб, що проходять військову службу на основі укладеної угоди, у якій закріп-люються права та обов'язки сторін.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5 



Реферат на тему: Найманство – міжнародно-правове визначення

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок