Головна Головна -> Реферати українською -> Військова кафедра -> реферат: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

Загрузка...

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. / сторінка 2

Назва:
Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
77,50 KB
Завантажень:
81
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
4-5, 37; 366, с. 215-216, 243-244; 384, с. 357].
За планами на 1738 р., визначеними в Кабінеті Міністрів 20 січня, передбачалось нарядити під команду фельдмаршала Мініха 6 000 гетьманців та слобожан, 1 000 компанійців, 500 чугуївців та волохів. На додачу лівобережні полки мали вислати декілька тисяч козаків на Дніпровську флотилію. На Кримському напрямку планували задіяти 9 000 гетьманців і слобожан. Ще 1 000 козаків мусили виконувати патрульні функції в районі Ізюму, Тору та Бахмуту. В лютому на засіданні ГВК плани було деталізовано: 4 000 гетьманців та 2 000 слобожан призначалися під команду фельдмаршала Мініха, 6 000 гетьманців та 3 000 слобожан - під команду фельдмаршала Лассі [110, арк. 3; 324, с. 39; 332, с. 38].
В 1739 р. передбачалося мобілізувати до армії П. Лассі 6 000 кінних гетьманців та 3 000 кінних слобожан для Кримського походу, а також 3 000 піших гетьманців на флотилію в Азов. Для Хотинського походу армії Б. Мініха планувалося залучити 6 000 гетьманців, 1 000 регулярних слобожан та близько 2 000 запорожців [264, арк. 2; 324, с. 277; 378, с. 50].
З'ясувавши кількісні планові показники, слід розглянути вимоги до козацького контингенту, які висувала ГВК: а) виборний козак, який відряджався в далекий похід, не міг бути занадто молодим або старим (чіткого визначення віку для виборного не знаходимо); б) брав з собою в похід двох коней, рушницю з порохом, кулями та свинцем, спис, шаблю, сідло; в) забезпечував себе одягом, взуттям та провіантом на весь час походу. Урядові інструкції також забороняли висилати замість себе наймитів. Очолювати козаків мусила дійсна, а не наказна старшина. Ця вимога стосувалася і полковників-росіян [277, арк. 34; 323, с. 254].
Реально процес залучення козаків до походів у складі головних армій наштовхувався на певні ускладнення. На час виходу указу Кабінету Міністрів про підготовку до походу на Крим значна частина козацьких сил вже була задіяна в Польщі, де на серпень 1734 р. оперували з’єднання генерального обозного Я. Лизогуба (10 000 чол.) та прилуцького полковника Г. Ґалаґана (3 000 чол.). За проханням О. Шаховського частину з них відпустили додому, а їм на заміну прибули з Гетьманщини інші козаки. Ймовірно, саме ця ротація відображена в полкових документах як третій польський похід, причому для першого та другого походів вказані прізвища командирів козацьких загонів, а для третього - такого прізвища не знаходимо [16, арк. 26-28; 20, арк. 2; 294, арк. 1].
Перед лівобережними полками постала проблема нестачі боєздатних козаків, оскільки велика їх кількість перебувала в польських походах. Наприклад, у Київському, Прилуцькому та Чернігівському полках, звіти яких за січень-квітень 1735 р. збереглися, до Польщі було відряджено: з Київського полку - 777; з Прилуцького - 776 ; з Чернігівського – 2 270 козаків.
На початок 1735 р. залишалося: в Київському полку - 1304; в Прилуцькому – 3282; в Чернігівському - 2598 козаків. Отже, вищезгадані полки були в змозі мобілізувати значну кількість вояків. Але якщо визначити стан козаків, які залишались у розпорядженні старшини, то картина вийде менш обнадійливою. До Польщі було відряджено кінних і збройних козаків, а в полках перебували переважно менш заможні, які не мали коней та зброї. В Київському полку з 1304 козаків коня і рушницю мали тільки 580, в Прилуцькому з 3282 - 1397, в Чернігівському з 2598 – 687 [16, арк. 26-28; 20, арк. 2].
У червні 1735 р. ГВК розіслала в усі полки (крім Стародубського та Чернігівського) наказ, за яким полковники вирушали з кращою старшиною та всіма збройними козаками на Українську лінію до фортеці Св. Іоанна. Похід був розрахований на 3 місяця. В документах Кабінету Міністрів є дані про те, що командувати гетьманцями мусив генеральний бунчужний С. Галецький. Проте в Петербурзі вважали, що він нездатен впоратися з такою великою командою. На початку вересня генеральний осавул Ф. Лисенко замінив С. Галецького. До того часу функції командира виконував миргородський полковник Павло Апостол [12, арк.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно

Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Реферат на тему: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок