Загрузка...
Головна Головна -> Реферати українською -> Військова кафедра -> реферат безкоштовно: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

Загрузка...

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. / сторінка 20

Назва:
Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
77,50 KB
Завантажень:
81
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Вони приносили командуванню додаткову інформацію, дезорієнтували противника та дезорганізовували його тили. Найчастіше війська, які вирушали у рейд, отримували наказ палити й нищити все, що може становити якусь цінність. Чимале значення мали трофеї та провіант, здобуті у рейді.
Активно рейдували протягом війни запорожці. Тепер звичне “шарпання” татарських улусів, яке раніше не схвалювалося, ставало формою служіння інтересам імперії. Специфічним видом бойових дій були річкові та морські рейди запорожців. Вони відбувалися як скоординовано з основними силами, так і цілком самостійно. Зауважимо, що морські походи запорожців Б. Мініх вважав однією з важливих складових дезорієнтації противника, що не дозволяло туркам зосередити всі сили проти головної армії [365, с.143]. Запорозькі судна постачали продовольство гарнізону Очакова навесні 1738 р. [384, с. 469]. та зв’язували головну армію з тилом у 1739 р. [536, с. 89].
Такі допоміжні функції мали для січової флотилії другорядне значення. Основними були бойові рейди. Спираючись на захоплений генералом Леонтьєвим Кінбурн, 5 запорозьких кораблів перекинули 1000 козаків на Буг. Цей загін спалив кілька татарських поселень і захопив полонених. Інший загін (80 січовиків на 3 чайках) здійснив рейд під Очаків, захопивши турецьку галеру з яничарами [384, с. 281].
Наймасштабнішим рейдом став похід у липні 1737 р. 1500 козаків на 38 кораблях під Очаків і далі, на Дністер. Піднявшись вгору цією річкою, козаки захопили гарну здобич [339, с. 118-119].
Прикладом дій, які не узгоджувалися з російською армією, може служити річковий похід у Дніпровий лиман, який відбувся в березні 1737 р. Запорозькі козаки, очолені полковником, зненацька захопили татарські війська, які поверталися з успішного набігу на Гетьманщину. Під час переправи через Дніпро січовики атакували противника, завдавши йому відчутних втрат і відбивши частину ясиру [366, с. 310-311].
У розпал війни російське командування всіляко заохочувало такі рейди. Натомість у 1735 р., коли імперія зберігала надію на перехід ногайських орд на бік Росії, “шарпання” татарських улусів суворо засуджувалося. У грудні 1735 р. загін зі 137 січовиків на чолі з В. Малюгою здійснив набіг на татарські кочовища між Очаковом та Білгородом. Козаки вбили двадцятьох татар, а двох захопили у полон. Трофеями запорожців стали 500 коней. Двома тижнями пізніше схожу виправу проти калмиків здійснив загін курінного отамана М. Мойсеєва [366, с. 16].
Такі прикордонні сутички були швидше правилом, ніж винятком, і ставлення до них верховної влади залежало від стану стосунків між державами. Вже менше ніж за рік, у жовтні 1736 р., запорозький загін у 40 шабель здійснив набіг під Казикермен, захопивши 1000 баранів та кількох полонених, за що козаки отримали подяку [366, с. 196]. У травні 1739 р. близько 900 татар рейдували територією Вільностей Війська Запорозького. Півтори сотні козаків, які швидко могли зібратися, наздогнали їх 10 травня поблизу річки Мертві Води. Січовики напали вночі, вбили до сотні татар і визволили полон. У цьому випадку Б. Мініх знову подякував Війську за виявлену ініціативу та двох полонених [366, с. 4].
Козацькі таланти до грабунків активно використовували російські генерали під час перебування на території противника. Загони запорожців, гетьманців та інших нерегулярних військ висилалися від армії з кількома завданнями: палити поселення, захоплювати худобу, фураж і т. ін. Іноді такі загони складалися виключно з січовиків чи гетьманців, але іноді їх приналежність не фіксується і джерела містять доволі неясний термін “наші козаки”, що могло означати в т. ч. донських та слобідських.
Про спільні дії запорожців та донців можна говорити, наприклад, 30 травня 1736 р., коли вони під час знищення татарських селищ наштовхнулися на організований опір і зазнали значних втрат [68, арк. 13]. Більше двохсот козаків втратив І. Малашевич під час фуражировки неподалік Бахчисарая [384, с. 270]. Значних втрат зазнавали і гетьманці [339, с. 84]. Незрозумілими залишаються обставини загибелі наказного переяславського полковника В.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Реферат на тему: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок