Головна Головна -> Реферати українською -> Військова кафедра -> Безкоштовно реферат на тему: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

Загрузка...

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. / сторінка 25

Назва:
Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
77,50 KB
Завантажень:
81
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
У першому мобілізували 1300 працівників, в другому – 1 817. Ймовірно, не були включені у 15-тисячне число 600 чоловік з Київського полку, які працювали на річці Ірпінь та команди Київського й Ніжинського полків, які зміцнювали укріплення Переяславської фортеці. До речі, на 24 грудня 1738 р. всі робітники з-під Переяслава розбіглися і їхні командири, значкові товариші Я. Зубко (Ніжинський полк) та І. Бобруйко (Київський полк) змушені були просити інструкцій у ГВПК [249, арк. 16-17, 36, 62; 332, с. 50].
У березні 1739 р. О. Румянцев отримав черговий указ Кабінету Міністрів про спорядження працівників на Дніпровську флотилію та для фортифікаційних робіт по Дніпру [326, с. 224]. Більш докладні відомості про залучення населення до робіт у 1739 р. у обстежених фондах відсутні.
Ближні походи лівобережних козаків для охорони кордонів можна розділити на планові, які передбачалися заздалегідь і тривожні, в які козаки вирушали при загрозі прориву противника на територію Гетьманщини. Основний тягар охорони кордону лягав на нерегулярні війська, власне на гетьманців, слобожан та ландміліцію. Козаки використовувалися для прикриття південного кордону Гетьманщини та Слобожанщини, а також кордону по Дніпру. Мобілізація гетьманців на охоронну службу переважно заздалегідь планувалася, але були і вирядження за потребою, коли російські воєначальники, вважаючи недостатньою кількість військ на своїй ділянці, зверталися до Б. Мініха або безпосередньо до ГВК. У переважній більшості випадків прохання офіцерів та генералів про збільшення козаків у їхній зоні відповідальності задовольнялися, незважаючи на протести полкової старшини. Системи у таких вирядженнях за потребою не простежується, що дозволяє створити дещо мозаїчну картину.
Після виступу війська під командуванням генерал-лейтенанта Леонтьєва в похід постало питання про можливі контрзаходи з боку Кримського ханства. ГВК 25 вересня 1735 р. розіслала до полкових канцелярій вимогу вирядити до 1 листопада на охорону кордонів козаків, які повернулися з Польщі. Фортеця Св. Анни, Ізюм та Суми були збірними пунктами для військ. Наприкінці жовтня ГВК скасувала своє попереднє розпорядження і дозволила повернути козаків додому, оскільки відступ корпусу генерал-лейтенанта Леонтьєва зробив їхню присутність на кордоні непотрібною. На цей час до кордону вже вирушили команди п’яти полків (дивись таблицю № 24) [23, арк. 13, 26, 28, 32].
Скасування наказу зупинило вихід у похід Лубенського, Полтавського та Переяславського полків, які приготували відповідно 1260, 777 та 1400 козаків [23, арк. 94, 123, 155]. Зауважимо, що частина козаків виступала у похід без зброї: у Переяславському – 505, у Прилуцькому – 100 [23, арк. 28].
Документи не засвідчують значної присутності гетьманців на кордонах взимку 1735-1736 рр. У січні 1736 р. на Українській лінії знаходилася команда полтавського полковника В. Кочубея у 1500 шабель, з них 690 осіб складали власне полтавці [117, арк. 2]. У квітні, в зв’язку з виступом головних армій у похід, справа охорони кордонів стала більш актуальною. За вимогою Б. Мініха ГВК відрядила 2000 козаків до Дніпра. Крім звичайних охоронних завдань вони мусили перегнати мешканців правого берега на лівий [332, с. 5]. Виконання цього наказу не забарилося. Верхню ділянку Дніпра прикривали козаки Стародубського, Чернігівського, Київського, Гадяцького та Лубенського полків на чолі з стародубським полковим суддею М. Ханенком; нижче форпости та редути були обсаджені козаками Полтавського, Ніжинського, Миргородського, Прилуцького та Переяславського полків [14, арк. 13].
Російський уряд нагадував голові ПГУ О. Шаховському про необхідність підтримання пильності в умовах перебування основної маси військ в далеких походах [322, с. 216, 227]. Влітку основна увага ГВК скеровувалася на охорону кордону по Дніпру, оскільки Українська лінія контролювалася переважно ландміліцькими полками (не без винятків, про які мова піде нижче). У червні 1736 р. київський губернатор С. Сукін, посилаючись на вищезгадану інструкцію з Петербургу про посилення пильності, вимагав від ГВК відрядити 1 000 козаків до Києва та 2000 - до Кременчука, де загальне керівництво здійснював підполковник Роде [45, арк.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно

Загрузка...
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Реферат на тему: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок