Головна Головна -> Реферати українською -> Військова кафедра -> реферат на тему: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. / сторінка 3

Назва:
Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
77,50 KB
Завантажень:
82
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
6-7; 321, с. 311; 331, с. 440-443].
На 28 червня 1735 р. 8 полків вирушили в похід до Української лінії. Проведений генерал-аншефом Вейсбахом огляд виявив реальний стан цієї команди. Він разюче відрізнявся від змальованого в рапортах О.Шаховського до столиці. За визначенням Вейсбаха, до лінії відряджені незаможні козаки, котрі не мають не тільки рушниць, а іноді навіть і сідел; полки очолила в переважній більшості наказна старшина , яка мало чим відрізнялася від козаків. З полковників прибули тільки Петро та Павло Апостоли [321, с. 311].
Гадяцький полк очолив полковий суддя М. Штишевський, оскільки всі інші полкові старшини в цей час були у Польщі - полковник Г. Грабянка, писар І. Ситенський, осавули І. Бутович та М. Клименко, полковий хорунжий Г. Ципко. Таким чином у Кримському (1735) поході обов’язки полкового писаря виконував канцелярист Я. Мартинов, полкового осавула – зн. т. В. Шеремет, а з 11 сотників 8 були наказними [17, арк. 3-5].
ГВК, отримавши догану за поганий стан козаків, активізувала свою діяльність. До полкових канцелярій надійшли укази від 4-го, 9-го, 13-го, 31-го серпня, за якими полки повинні були нарядити всіх козаків до лінії, а на додачу вислати коней раніше відрядженим. Постійні нагадування з боку ГВК мали певний ефект. 22 серпня 1735 р. в розпорядженні генерал-аншефа Вейсбаха вже перебувало 12 000 козаків з 20 000 запланованих, а на початку вересня підійшло поповнення - 1024 переяславця (423 беззбройних, командир - золотоніський сотник К. Леонтович); 1085 гадячан (командир - зіньківський наказний сотник К. Василієвич), 1838 лубенців. Врешті, за свідченням генерального осавула Ф. Лисенка до лінії прибуло 16000 гетьманців [14, арк. 11, 33-56; 17, арк. 14; 331, с. 445].
Додатково ГВК вживала заходи для мобілізації дійсної старшини, що дало результат. У Кримському (1735) поході взяли участь з Лубенського полку - полковник Петро Апостол, писар С. Савицький, осавул І. Павлов; з Миргородського полку - полковник Павло Апостол, суддя Ф. Остроградський, писар Ф. Тихонович, осавул А. Волевач, хорунжий Т. Калмицький, хорунжий К. Шкурка [261, арк.13, 28] ; з Ніжинського полку - обозний І. Величковський, осавул А. Володковський [17, арк. 7] ; з Переяславського полку - осавул Я. Пилипенко [296, арк. 3-4].
Як бачимо, початок російсько-турецької війни сигналізував про певні негаразди в козацькому війську та про відсутність розуміння реального стану речей з боку імперського керівництва.
Треба віддати належне заходам О. Шаховського, який зумів домогтися зменшення кількості виборних козаків до 20 000. Згідно чернетковим записам канцеляристів в Кримський (1736) похід полки виставили 16 001 чоловіка, втому числі Ніжинський – 2509, Київський – 671, Стародубський – 995, Чернігівський – 1393, Переяславський – 1874, Лубенський – 2979, Миргородський – 1196, Полтавський – 1324, Гадяцький – 1943, Прилуцький – 1116 [59, арк. 2; 74, арк. 6, 23, 47]. Додатково кожен полк мав нарядити 100 козаків до Царичанки (місце зосередження козацьких військ) для заміни хворих, старих та небоєздатних [68, арк. 2-3]. В наявних документах немає жодної згадки про те, що підготовка такої кількості козаків була складною для ГВК.
Певні проблеми виникли з мобілізацією дійсної старшини. Указом ГВК від 14 березня 1736 р. 50% полкової старшини (не менше 2-ох чоловік) та дійсних сотників відряджалось в Кримський похід. Прилуцька полкова канцелярія так звітувала про стан і місцеперебування полкової старшини. Полковник Г. Ґалаґан перебував у Петербурзі, осавул Г. Панкевич – на Українській лінії, обозний М. Огронович, суддя М. Ягельницький та хорунжий І. Семенович хворіли, ще один хорунжий, Г. Дубель, загинув у Польщі. Таким чином полк міг задіяти лише писаря Ф. Голенковського та осавула М. Мовчана. Врешті, козаків у Крим повів М. Мовчан, залишивши Ф. Голенковського при полковому правлінні [46, арк.16-18].
Від лубенського полковника П.Апостола ГВК вимагала нарядити в похід 3-ох полкових старшин.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Реферат на тему: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок