Головна Головна -> Реферати українською -> Військова кафедра -> реферат на тему: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. / сторінка 31

Назва:
Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
77,50 KB
Завантажень:
83
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0

Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Частину бунчукових було у квітні відпущено додому для підготовки до походу у складі армії фельдмаршала Мініха [332, с. 59-60]. Інші залишилися на кордоні, як це видно з прикладу Г. Юркевича, який з березня по червень ніс службу з командою неподалік від фортеці Орловської і навіть у червні не сподівався потрапити додому [283, арк. 12-13].
Прикордоння навесні 1739 р. не виглядало спокійним. Мешканці Мишуриного Рогу навіть не ризикували виганяти худобу в степ, оскільки декілька сміливців вже потрапили до татарського полону. На прохання полковника Мерзлякова, який командував мишуринорожинською залогою, з Полтавського полку надіслали козацький загін, який певною мірою міг захистити селян [267, арк. 2, 8].
До охорони кордону влітку 1739 р. планувалося залучити 8000 козаків, половину з них кінних. Реально на кордоні перебувало 6708 гетьманців; докладні відомості про їхній розподіл не знайдені. Вдалося виявити згадки про команду стародубського полковника А. Радищева, 614 козаків якого стояли у форпостах навколо Любеча та Лоєва [14, арк. 22]. У жовтні 1739 р. ще раз довелося підтягувати полки на кордон і лише у грудні 1740 караули було знято остаточно.
Однією з форм участі гетьманців у ближніх походах були тривожні походи лівобережних полків. Козаки вирушали у тривожний похід за указом ГВК при звістці про наближення татарських військ до кордонів України. Від планових нарядів козаків для фортифікаційних робіт чи охорони кордонів тривожні походи відрізнялись саме нагальністю та залученням до них як підпомічників, так і виборних козаків (цими соціальними групами справа іноді не обмежувалась).
Вперше в тривожний похід під час війни козаки вирушили в серпні 1736 р. Зауважимо, що прихід татар не став несподіванкою. Російське командування передбачало можливість відплатних акцій і 22 липня 1736 р. І. Барятинський доручив ГВК оголосити в полках 24-годинну готовність до виступу. Крім того, біля Переяслава планувалося залишити 12000 козаків генерального хорунжого Я. Горленка, що поверталися з Криму. Заздалегідь до Переяслава мав вирушити прилуцький полковник Г. Ґалаґан з 6000 козаків з різних полків, які після прибуття Я. Горленка з Криму переходили в його підпорядкування, замінюючи відповідну кількість виснажених походом. За розписом ГВК планувалося нарядити з полків: Стародубського - 332 козака, Київського - 232, Полтавського - 593, Гадяцького - 708, Миргородського - 449, Чернігівського - 738, Ніжинського - 935, Лубенського - 1151, Прилуцького - 391, Переяславського – 471 [72, арк. 2, 14, 17-19].
Цікава справа пов’язана з оголошенням 24-годинної готовності в полках. Звіти про виконання надійшли з усіх полків, проте чернігівський полковник В. Ізмайлов відмовлявся особисто очолити полк в разі тривоги. Він посилався на свою хворобу, атестовану Військовою колегією та на указ імператриці, в якому Чернігівський полк дається В. Ізмайлову для прогодування. ГВК, не маючи в своєму розпорядженні особливого указу щодо В. Ізмайлова, наказала йому діяти згідно з попередніми інструкціями [72, арк. 10-12].
Всі вищезгадані плани складалися у ГВК з 22 липня по 9 серпня. Але 10 серпня ситуація почала стрімко змінюватися. Козацькими загонами в районі Кременчука командував прилуцький полковий осавул Г. Панкевич, і саме від нього надійшли перші звістки про небезпеку. Його підлеглий, красноколядинський сотник М. Ангеліовський, з 220 козаками охороняв кордон неподалік Кам’янського перевозу через Дніпро. Він доповідав, що 10 серпня 1736 р. татари спалили декілька хуторів на правому березі, відбулися сутички з козаками і одного татарина було захоплено в полон. Відомості М. Ангеліовського незабаром було підтверджено. 12 серпня власівський наказний сотник Д. Василенко (Миргородський полк) надіслав на правий берег Дніпра розвідувальний загін, який наштовхнувся на татарський відділ. Обтяжені здобиччю татари не зуміли уникнути сутички. В бою було вбито одного татарина, ще одного захоплено в полон, а ясир в 11 чоловік звільнено. Цей полонений дав більш докладну інформацію про орду.

Завантажити цю роботу безкоштовно

Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Реферат на тему: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

BR.com.ua © 1999-2019 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок