Загрузка...
Головна Головна -> Реферати українською -> Військова кафедра -> Скачати реферат безкоштовно: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

Загрузка...

Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр. / сторінка 36

Назва:
Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
77,50 KB
Завантажень:
81
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0
Загрузка...
Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Маркевич) до 4000 (В. Капніст) татар. Одночасно з проривом на території Миргородського полку були атаковані війська неподалік Китайгорода та Усть-Самари, Однак, і тут спроби прорвати кордон були марними. Найбільше відзначилися в подіях лютого 1739 р. козаки Миргородського полку на чолі з полковником В. Капністом, якому О. Румянцев висловив подяку імператриці за вірну службу [326, с. 47, 109, 257; 332, с. 53, 57; 477, с. 111].
Здатність козаків виконувати поставлені завдання під час походу залежала не тільки від їхньої кількості. Багато важили досвід, озброєння, наявність доброго коня. Російські командуючі неодноразово висловлювали претензії з приводу стану козаків, які вирушали до головних армії, наприклад генерал-аншеф Вейсбах 5 серпня 1735 р. так характеризував більшість гетьманців, які прибули в м. Кишеньки: " ...самые неимущие, у них не только ружей, но и седел нет, многие из ребят, а старшина почитай вся наказная, которая от мужиков не отличается" [321, с. 310]. Схожі думки висловлював фельдмаршал Мініх, підбиваючи підсумки участі гетьманців в Кримському (1736) поході: "...многие слабые и безоружные, и не прямые казаки, а наемники, а полковников и старшины почитай никого не было, но большей частью были наказные. В той кампании оные казаки, не имея над собой добрых командиров, в великой неисправности и безпорядке находились" [366, с. 243-244]. Фельдмаршал Лассі, вимагаючи від ГВК заміни небоєздатних козаків, давав їм таку характеристику: "...казаков в команду ...явилось много старых и малолетних, худоконных и худооружных" [323, с. 342].
Скарги генералітету, потрапляючи до Кабінету Міністрів, перетворювались на суворі догани, які отримували керівники ГВК. Ця установа, в свою чергу, погрожувала полковій старшині санкціями за поганий стан козаків. Цікавими є пояснення старшини, які дозволяють зрозуміти причини такого жалюгідного становища гетьманців. Відсутність коней була викликана тим, що їх забирали регулярні полки. Так, гадяцький полковник Г. Грабянка у квітні 1736 р. писав генеральному хорунжому Я. Горленку про причини своєї затримки: "...великоросийские полки в козаков полку в наряжених в поход коней в подводу позабирали” [68, арк. 2]. У звіті Ніжинського полку (березень 1736 р.) подано аналогічні пояснення того, що на цей час було відряджено тільки другу полкову та Новомлинівську сотні [46, арк. 33-34]. Під час перевірки представниками ГВК у 1737 р. чернігівська та переяславська старшина знову вказувала на самоуправство регулярних полків [90, арк. 61-63]. Те ж саме робив полтавський полковник В. Кочубей у березні 1738 р.[146, арк. 6].
Крім того, відсутність коней пояснювалася втратами під час походів, бо нестача води та кормів призводила до того, що козак, який навесні вийшов з двома конями, міг повернутися пішки. Про це йдеться в звітах Переяславського та Київського полків у 1737 р. [139, арк. 2-3], а також в листі В.Кочубея до ГВК у 1738 р. [146, арк. 6].
Нестача добре озброєних та досвідчених козаків була викликана тим, що командири довго не відпускали таких вояків, і тому вони не встигали повернутися до початку нового походу. Такі випадки траплялися з 1737 р. До цього додавалося те, що регулярні полки використовували козаків як погоничів [68, арк. 2; 90, арк. 61-63]. Окремо варто зауважити, що часто козаки тікали від служби. Про це до ГВК писав гадяцький полковий писар І. Ситенський у квітні 1738 р., доповідаючи про 2000 втікачів [146, арк. 23]. Роком пізніше полтавський полковий обозний І. Левенець недорахував 1506 козацьких дворів у своєму полку. Останню цифру не можна пояснити тільки втечами, вона включає в себе також козаків, які загинули в боях [106, арк. 3].
Гетьманці, відриваючись на довгий час від господарства, були не в змозі забезпечити себе всім необхідним. Це значно знижувало їхню боєздатність. Не принесли бажаного результату і зусилля російського уряду, спрямовані на виокремлення групи заможних козаків, які б несли на собі основний тягар воєнної служби. В умовах тривалих походів, не отримуючи платні, ці виборні козаки швидко ставали незаможними.
Загрузка...

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30  31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44 
Реферат на тему: Козацтво Лівобережної України і російсько-турецька війна 1735-1739 рр.

BR.com.ua © 1999-2018 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок