Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Становище в Чорногорських земляху XVII-XVIII ст. Чорногорська Культура.

Становище в Чорногорських земляху XVII-XVIII ст. Чорногорська Культура.

Назва:
Становище в Чорногорських земляху XVII-XVIII ст. Чорногорська Культура.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
4,50 KB
Завантажень:
454
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
на тему:
Становище в Чорногорських землях
у XVII-XVIII ст. Чорногорська Культура.


Чорногорія в XVII ст. фактично була на-півзалежною державою, що складалася із союзу племен, які мали своє представниц-тво на чолі з митрополитом, власні закони та окреме судочинство. У країні зберігалися сильні традиції середньовічної державної самобутності, які завжди підтримувала Цетинська митрополія Печської патріархії Сербської православної церкви. Чорногорія юридично залиша-лася складовою частиною Османської імперії, але фактично ма-ла всі ознаки самоврядної території. Васальна залежність Чор-ногорії від Порти виявлялася в сплачуванні хараджу, що збирався здебільшого за допомогою каральних експедицій, проте його скоріше варто розглядати не як данину, а як вимушений відкуп. Чорногорія була найвідсталішою в суспільно-економічному відношенні частиною Османської імперії, де зберігалися зна-чні пережитки общинно-родового ладу та патріархальні по-рядки. Однак саме Чорногорія першою з балканських країн звільнилася з-під чужоземного панування. Цьому сприяло окраїнне положення маленької, вкритої безплідним гірським простором країни з населенням близько 80 тис. чоловік за повної відсутності міст і чітко визначених кордонів. Центром Чорногорії вважався Цетинський монастир, навколо якого стояло декілька будинків старійшин Чорногорія, навіть перебуваючи під османською зверхністю, значною мірою зберегла національну державність. Це сталося завдяки широкій автономії та слабкому втручанню Порти у внутрішні справи країни, які вирішувалися на Загально-чорногорському зборі. Якщо XV—XVII ст. в історії Чорногорії вважають періодом політичної роздробленості, то у XVIII — першій половині XIX ст. тут формується централізована держава. У 1713 р. митрополит Даниїл заснував єдиний загально-чорногорський суд, який складався з 12 старійшин. Він же встановив суворе покарання за кревну помсту.
Особливу роль у Чорногорії відігравала православна церква, яка протягом століть була об'єднувальною силою в країні. Цетинські митрополити виступали в тутешньому суспільстві хранителями історичних традицій середньовічної Сербської держави, наступниками якої вони себе вважали. Однак влада в особі митрополитів існувала тут поряд з іншими державними інституціями. У 1717—1830 рр. в Чорногорії діяв інститут гувернадурства (губернаторства), і митрополити мусили вести нелегку боротьбу за владу з гувернадурами, яких обирав Загально-чорногорський збор, а з другої половини XVIII ст. — Скупщина, що являла собою зібрання старійшин, які репрезентували різні племена. До компетенції Скупщини належало розв'язання всіх найважливіших питань внутрішнього життя та зовнішніх зносин. Саме цей державний орган за пропозицією старійшин затверджував митрополитів та гувернадурів, а також місцевих начальників (сердарів, воєвод тощо, влада яких фактично була спадковою), а від кінця XVIII ст. — склад уряду, приймав закони.
Спочатку повноваження гувернадурів обмежувалися зовнішньою політикою, та згодом вони стали претендувати на роль єдиновладних правителів. У племенах та надіях скликалися скупщини для розв'язання різноманітних питань місцевого значення, а також: для затвердження сердарів, воєвод та кнезів (сільських старост), котрі виступали як судді. Все це свідчило про існування в Чорногорії певної державної організації та апарату примусу, які тісно перепліталися з патріархальними звичаями.
Незважаючи на чільні позиції у владних структурах проводу Цетинської митрополії, республіканський та світський характер державного ладу в Чорногорії залишався незмінним. Від 1697 р. Цетинську митрополію очолювали представники знатної родини племені негушів Петровичі-Негоші (Данило, Сава, Василій, Петро 1 та Петро II). Кожного нового митрополита обов'язково мала визнати й затвердити на посаді Скупщина.
Цетинська митрополія послідовно виявляла заінтересованість у зміцненні центральної влади в країні, спираючись при цьому на свій високий авторитет і підтримку серед населення та старійшин.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Становище в Чорногорських земляху XVII-XVIII ст. Чорногорська Культура.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок