Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> реферат: Релігійний фактор в історії Росії

Релігійний фактор в історії Росії / сторінка 16

Назва:
Релігійний фактор в історії Росії
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
67,06 KB
Завантажень:
52
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 
У 1925 році на своєму соборі обновленці відмовилися від усіх нововведень: одруженого епископата, второбрачия священиків і т.п. Це означало власне кажучи кінець обновленства, хоча формально “Обновленська церква” на чолі з А.Введенським існувала аж до післявоєнних років.

3. Церква в Радянському Союзі.

3.1. Криза 1924—1929 років.

У РСФСР, після скасування V (раніше VIII) відділу Народного комісаріату юстиції, державну політику в «церковному питанні» визначали ВЦИК (насамперед його Президія і Секретаріат) і Раднарком (в особі Об'єднаного державного політичного управління і Наркомату внутрішніх справ).

ВЦИК розробляв і приймав законодавчі акти, інструкції і циркуляри, що були керівництвом до дії для місцевих органів влади, виносив остаточні рішення з таких питань, як реєстрація і зняття з реєстрації суспільств і груп, закриття і подальше використання молитовних будинків і культового майна, і деяким іншим.

На НКВД у відношенні релігійних організацій покладалися обов'язки: загальний нагляд за їхньою діяльністю, реєстрація (у тому числі і статутів) і облік; контроль за виконанням декрету про відділення церкви від держави; видача дозволів на проведення з'їздів; припинення порушень законодавства про релігійні культи. ОГПУ контролювало політичну сторону діяльності духівництва й органів церковного управління. Варто додати, що в здійсненні рішень ВЦИКа важливу роль грали й інші наркомати: юстиції, фінансів, освіти.

Зміст і характер «церковної політики» напряму залежали від співвідношення основних сил — ВЦИК, НКВД і ОГПУ. Для 1924—1927 р. характерно зразкова рівновага між цими організаціями і ступінь їхнього впливу на «церковну політику».

Але поступово практичне здійснення «церковної політики» зосереджувалося в руках ОГПУ і НКВД Одночасно спочатку відбувається ледь помітна, а потім усе більш очевидна переорієнтація в галузі регулювання життєдіяльності релігійних організацій у суспільстві «споруджуваного соціалізму» на заходи адміністративно-командні, спрямовані на обмеження їхньої діяльності і витиснення на периферію громадського життя, замикання рамками відправлення богослужіння, обрядів і церемоній Інструкціями ВЦИКа «заборонялося» на молитовних зборах «сектантів» обговорення економічних, політичних і культурно-просвітніх питань, а також «заснування» дитячих, юнацьких і жіночих гуртків при релігійних організаціях. Встановлювалися обмеження, а потім і повна заборона на господарську, благодійну діяльність.

Ситуація погіршується, коли в суспільну свідомість привноситься «теорія» про загострення класової боротьби в процесі будівництва соціалізму, що розмежувала радянське суспільство на два непримиренних табори — пролетаріат і селянство, з одного боку, і «буржуазно-капіталістичні шари» - з іншого. Релігійні організації з'являються провідниками буржуазного впливу, агентами «кулацько-непманської агентури». Все частіше звучать твердження, що діячі релігійних організацій беруть активну участь в антирадянській роботі куркульства, агітують проти здачі хліба державі і заходів щодо колективізації і соціалістичної перебудови сільського господарства. Лунають заклики боротися з релігією не як з «відверненою ідеєю про Бога», а як з «контрреволюційною силою».

У цих умовах на початку 1929 р. у директивних органах сформулювалася думка про необхідність вироблення спеціальної партійної постанови по «релігійному питанню», що одночасно було б «керівним документом» і для державних органів. Такий підхід, власне кажучи, відхиляв, робив непотрібним союзне законодавство про релігійні культи, хоча і зберігав за республіками право на прийняття республіканських законів «про релігію і церкву».

У лютому 1929р. за підписом секретаря ЦК ВКП(б) Л. Кагановича в республіканські, крайові, обласні, губернські й окружні партійні комітети розсилається лист ЦК ВКП(б) «Про заходи для посилення антирелігійної роботи» (прийнято 24.01.29 р.). У ньому була почата спроба проаналізувати ситуацію, що склалася в країні в релігійній сфері, виявити успіхи і невдачі антирелігійної роботи; намітити ближні і перспективні цілі і задачі в даній області партійних, державних, господарських і громадських організацій.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15  16  17  18  19  20  21 



Реферат на тему: Релігійний фактор в історії Росії

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок