Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Економічне і соціально-політичне становище Албанії у міжвоєнний період

Економічне і соціально-політичне становище Албанії у міжвоєнний період

Назва:
Економічне і соціально-політичне становище Албанії у міжвоєнний період
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,20 KB
Завантажень:
458
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
Реферат на тему:
Економічне і соціально-політичне становище Албанії у міжвоєнний період


У роки Першої світової війни Албанія оголосила нейтралітет. Проте французи, італійці, серби, греки окупували усю її територію. Албанія втратила свою незалежність.
Після Першої світової війни Албанія залишалась відсталою аграрною країною, в якій скотарство переважало над землеробством. Близько 90% населення країни були селянами. Більше половини посівних площ не оброблялося. Основними землевласниками були поміщики, церква і держава. Селяни за орендування землі платили державі десятину і від одної третини до половини врожаю віддавали поміщикові (бею). Близько 45% селян Албанії зовсім не мали землі. Куркулі (аги) становили від 5 до 10% сільського населення.
У гірських районах Албанії ще були родові відносини, відповідно і земля належала общині, до якої входили представники одного роду.
В Албанії було дві основні релігії: мусульманство і католицизм. В основі права був Коран з такими його законами, як кривава помста та ін.
Основним податком для селян була десятина. Лихварі брали з селян до 200% річних. Селяни не витримували такого становища і намагалися покинути село.
Не існувало в тогочасній Албанії і великих міст. У столиці країни Тирані проживало 30 тис. чол. В Албанії майже не було промисловості. Існувало декілька підприємств обробної і легкої промисловості. Ті, хто мав гроші, намагалися їх вкласти у сферу торгівлі і лихварство. Робочий день тривав, як правило, 14-16 годин. Продуктивність праці і зарплата робітників були дуже низькі.
У політичному житті країни мало місце таке явище, як насаджування зацікавленими державами на керівні посади своїх ставлеників. Вони служили тим, хто їх висував і підтримував. Як приклад, приведемо діяльність італійського ставленика Турхан-паші, який визнав протекторат Італії над Албанією.
На Паризькій мирній конференції Греції була віддана Південна Албанія, Італії – порт Вльора. Югославія в січні 1920 р. отримала долину Дріна та інші райони Албанії.
У січні 1920 р. в Люшні відбувся Національний конгрес, який висловив вотум недовіри уряду Турхан-паші і обрав новий уряд на чолі з Сулейманом Дельвіна. Національний конгрес відмовився визнати рішення імперіалістичних держав про розподіл території Албанії між сусідніми державами. Конгрес проголосив незалежність Албанії. У країні встановилась влада парламентської монархії.
Тим часом Паризька мирна конференція не підтримала рішення Національного конгресу про незалежність Албанії. Італія продовжувала окупацію Вльору та інших районів Албанії.
На знак протесту проти таких дій імперіалістичних держав в 1920 р. в Албанії був створений Комітет національного захисту, який закликав албанців до боротьби за утвердження незалежності своєї країни. Уже в червні 1920 р. повстанці Албанії визволили Вльору від італійських окупантів.
2 серпня 1920 р. Італія визнала незалежність Албанії. У 1921 р. албанські повстанці визволили північні райони від югославських окупантів. Так Албанія завоювала свою незалежність. Разом з тим слід відзначити, що в 20-ті роки у зовнішній політиці Албанія орієнтувалась або на Італію, або на Югославію. 17 грудня 1920 р. Албанія вступила у Лігу Націй як незалежна європейська держава.
Крупний феодал з Північної Албанії Ахмет Зогу відігравав керівну роль в усіх урядах того часу. У 1922 р. він став головою уряду. В 1921 р. в Албанії були виявлені промислові запаси нафти. Суперництво за нафту завершилось у 1923 р. перемогою англійців.
Основним питанням внутрішньополітичного життя країни залишалося аграрне питання. Сільське господарство було основою економічної політики. Буржуазія виступала за проведення аграрної реформи з тим, щоб послабити вплив феодалів у політичному житті країни.
Робітники нафтової, легкої промисловості погоджувались на роботу на будь-яких умовах, хоч вони і не раз протестували проти низької зарплати, ставили питання про скорочення робочого дня, проти спекуляції хлібом та ін.
На кінець 1923 р. в Албанії зміцніла політична опозиція, яка вимагала проголошення країни республікою, демократичних прав і свобод і проведення аграрної реформи.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Економічне і соціально-політичне становище Албанії у міжвоєнний період

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок