Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Приєднання словацьких земель до Угорського королівства (X-XV ст.)

Приєднання словацьких земель до Угорського королівства (X-XV ст.)

Назва:
Приєднання словацьких земель до Угорського королівства (X-XV ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,37 KB
Завантажень:
202
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
на тему:
Приєднання словацьких земель до Угорського королівства (X-XV ст.)


Після розпаду Великоморавської держави основним політичним чинником для насе-лення, яке протягом усіх наступних сто-літь залишалося етнографічним понят-тям, було постійне посилення мадярів. До X ст. угорські племена заволоділи частиною території Придунайської низовини, заселеної слов'я-нами. Введення словацьких земель до складу Угорської дер-жави призвело до того, що слов'янське населення півдня бу-ло частково знищене, частково мадяризоване, багато хто назавжди залишив ці землі. Впродовж X — на початку XI ст. західний та центральні райони території Словаччини неодно-разово входили до складу володінь князів Чехії та Польщі. В період правління угорських королів Іштвана І (997—1038) та Ладислава (Ласло) І (1077—1096) більша частина словацьких земель була приєднана до Угорської держави. Загарбання пі-внічних словацьких районів у XII ст. призвело до того, що безпосередньо словацька етнічна територія охоплювала північ Угорського королівства І дістала навіть відповідну назву — "Вер-хня Угорщина ". В адміністративно-територіальному відношенні словацькі землі були поділені на комітати (окрема область королівських володінь), або "жупи". Так, наприкінці XIX ст. із наявних 16 комітатів тільки в чотирьох був словацький моноетнічний склад населення, а ще в шести словаки становили більшість.
Відсутність достовірних джерел раннього періоду словацької історії породжувала різні легенди та концепції, які на різних етапах історичного розвитку використовувалися в угорському середовищі для обґрунтування законності загарбання слов'янських земель. Так, стверджувалося, що місцевий князь Святополк "обміняв свої землі на угорського білого коня". У словаків відома легенда про те, що місцеве населення зустріло мадярів як "добрих гостей", а пізніше з ними був укладений "мирний договір". З таких легенд достовірним слід вважати те, що включення словацьких територій до складу Угорської держави являло собою тривалий процес, в ході якого траплялися як підписання угод, так і насильство.
Про застосування мадярами насильницьких методів для підкорення слов'ян свідчить, зокрема, назва, яку вони їм дали — "тот" (скорений). Збереглися також відомості про мирне співіснування обох народів. Слов'яни з розвинутим ремісництвом і сільським господарством перебували на вищій стадії розвитку, ніж угорці-кочовики. Обставини змусили мадярів поступово переходити до осілого способу життя, пов'язаного з обробітком землі. При цьому вони перейняли у слов'ян методи та засоби обробітку землі. Терміни, запозичені мадярами зі слов'янської мови, свідчать, що вони переймали також форми територіальної та владної організації. Представники слов'янської знаті запрошувалися на службу до угорського королівського двору.
Стосунки слов'янського населення з прийшлими угорцями на словацьких теренах слід характеризувати як конфронтацію (у період захоплення земель) і мирне співіснування (за часів Угорської держави). Вже на початку X ст. баварські єпископи повідомляли папі Римському, що придунайські слов'яни служать мадярам, перейняли їхній спосіб життя й беруть участь у воєнних походах мадяр.
Слов'янські землі були найбільш розвинутою частиною ранньофеодальної угорської держави. Слов'янське населення займалося землеробством і складалося з напіввільних селян, які мали обмежене право переходу й становили основну робочу силу в маєтках феодалів. Існував також досить численний прошарок особисто вільних "замкових людей", які під лягали жупанам.
Включення Словаччини до складу Угорської держави (Х-ХІ ст.)
1 — приблизний кордон Угорщини на початку правління Штефана І (кінець X ст.); 2 — Угорщина наприкінці правління Штефана І (1035 р.); З — південний кордон держави польського короля Болеслава Хороброго (1018 р.); 4 — Угорщина наприкінці XI ст.; 5 —землі сучасної Словаччини; 6 — архієпископства; 7 — єпископства; 8 — монастирі; 9 — капітули.
Вільними вважалися також воїни замку.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Приєднання словацьких земель до Угорського королівства (X-XV ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок