Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Якою була роль євреїв у післяреволюційній Росії?

Якою була роль євреїв у післяреволюційній Росії?

Назва:
Якою була роль євреїв у післяреволюційній Росії?
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
25,54 KB
Завантажень:
78
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 
Реферат на тему:
Якою була роль євреїв у післяреволюційній Росії?


Цей «політичний розрахунок» Троцького — дуже важлива й цікава тема, на якій слід спинитися докладніше. Хоч як несподівано для багатьох це прозвучить, Троцький у 1918–1926 роках більше, ніж хто-небудь з тодішніх «вождів», прагнув довести, що Жовтнева революція має національний, російський характер і зміст.
У цьому він, зокрема, кардинально відрізнявся від «вождя» російського походження М. І. Бухаріна. 23 квітня 1920 року в «Правді» було опубліковано статті Бухаріна і Троцького, присвячені 50-літньому ювілею Леніна. У бухарінській статті усе зводилося до того, що «Ленін, як ніхто більше, утілив... суть революційного марксизму», що він — «живе втілення теоретичного і практичного розуму робітничого класу, що намагається досягти «світової перемоги» [33] і т. ін. Зовсім інший бік справи висунув на перший план у своїй статті, опублікованій у тім самім номері газети, Троцький. Побіжно зазначивши, що «інтернаціоналізм Леніна не потребує рекомендації», Лев Давидович проголосив: «Ленін глибоко національний. Він вкорінений в нову російську історію, збирає її в собі, дає їй вище вираження...» Зокрема, у Леніна, за словами Троцького, «не тільки мужицька зовнішність, а й міцна мужицька підоснова». І саме національним змістом особистості Леніна пояснює Троцький його чільну роль: «Для того, щоб керувати таким небувалим в історії народів переворотом, який переживає Росія, потрібен, мабуть, нерозривний, органічний зв'язок з основними силами народного життя — зв'язок, що йде від найглибших коренів» [34].
Отже, для Бухаріна Ленін — «втілення» марксизму і «розуму» всесвітнього пролетаріату, а для Троцького — «найвище вираження» історії Росії з її «найглибшим корінням». Свого роду протистояння Троцького і Бухаріна в «російському питанні» різко проявилося пізніше в їхній оцінці творчості Єсеніна. 20 січня 1926 року Троцький опублікував у газеті «Известия» досить співчутливу статтю «Пам'яті Сергія Єсеніна», тоді як Бухарін, вичекавши рік після загибелі поета, обрушився на нього на сторінках «Правды» (12 січня 1927 року, стаття «Злі замітки») з безпрецедентними обмовами...
Але звернімося до «національного» у Леніні. Нині і більш-менш точно встановлено, і досить широко відомо, що Ленін був людиною гранично «складного» — російсько-монгольско (конкретно — калмицького)-германсько (німецького і шведського)-єврейського походження.
Однак для Росії з її «євразійським розмахом» таке етнічне сплетіння не є чимось незвичайним — про що відомо кожному знавцеві російської генеалогії (родоводу). Скажімо, знаменитий сучасник Леніна, князь Фелікс Юсупов (одночасно він мав і титул графа Су-марокова-Ельстона), — знаменитий і тим, що був одружений з племінницею Миколи II великою княгинею Іриною Олександрівною, і тим, що він відігравав головну роль в убивстві Григорія Распутіна, — мав точно таке ж етнічне походження, як Ленін, тобто російсько-монгольсько-германсько-єврейське: Юсупов був нащадком мурзи Юсуфа, воєводи Сумарокова, вихідця зі Скандинавії Ельстона і визначного дипломата хрещеного єврея Шафірова.
Проблема спадковості, прямої залежності від предків, постає — принаймні поки що — як доволі туманна. Вочевидь, не можна цілком заперечувати, що характеристики Леніна (найчастіше ворожі) як деспотичного «Чингісхана» [35], «раціоналіста» у німецькому дусі або, зрештою, людини, наділеної «єврейською спритністю», тією чи іншою мірою пов'язані зі «спадщиною» предків; однак мова може бути лише про певні риси характеру, а не сам «вміст» особистості, що створюється усе-таки вихованням (у широкому значенні слова) і безпосереднім оточенням.
Порівняно недавно цілком точно, за документами, установлено, що дід Леніна, Микола Васильович Ульянов (1764–1836), був кріпаком села Андросово Сергацького повіту Нижегородської губернії. Відпущена 1791 року поміщиком на оброк, ця, вочевидь, вільнолюбна людина спустилася вниз Волгою до гирла, уже не захотіла повернутися і зрештою став «вільним» астраханським міщанином.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 



Реферат на тему: Якою була роль євреїв у післяреволюційній Росії?

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок