Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Станова боротьба в Польщі

Станова боротьба в Польщі

Назва:
Станова боротьба в Польщі
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
7,14 KB
Завантажень:
43
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
Станова боротьба в Польщі

Перша третина ХІ ст. була ознаменована в Польщі різким загостренням станової боротьби. Закріпачення і закріпачуване селянство чинило запеклий опір стану феодалів, що переросло в 1037р. в масове антифеодальне повстання-виступ був підтриманий рабами. На масштаби руху і його тривалість серйозно вплинув той факт, що в 20х-30х рр. ХІ століття. Старопольска держава переживала глибокий внутрішньополітичний кризис, що почався ще за Болеслава Хороброго і досягнув найбільшої напруги за його наступників - Мешко ІІ і Болеслава Забутого.

Після смерті Болеслава Хороброго німецькі феодали почали готувати новий наступ на Польщу. Приводом до погіршення польско-німецьких відносин послугувала коронація Мешко ІІ королівською короною.

Оцінюючи особистість Мешко ІІ, Галя Анонім пише:”Був Мешко енергійним воїном і здійснив багато нецарських подвигів, розповісти про котрі потребувалось би надто багато часу. Всім сусідам він був, однак, ненависний із-за тієї ненависті, котру вони відчували до його батька. Але не відрізнявся він так багатством, ані звичаями, ані блиском життя, як його батько.

Мешко ІІ відмовився від Словакії і вступив в союз із Угорщиною. Одночасно він застосував енергійні засоби для укріплення внутрішнього стану Польської держави. Для цієї цілі Мешко намагався, частково, Використати католицьку церкву, щедро обдаровуючи її новими привілеями. на зміну ліквідованого за Болеслава І Колобжегського єпископства було установлено єпископство у Кригивіці. Поморський князь Дмитрих, що відмовився признати владу Мешка ІІ, платити йому данину був вигнаний із країни і втік у імперію.

Після смерті Мешко ІІ в 1034р. польський престол перейшов до його старшого сина Болеслава Забутого. Короткий період його правління ознаменований жорстоким конфліктом з тією частиною польської феодальної знаті, котра тяжіла сильною князівською владою і була представницею тенденцій феодальної роздробленості. У Великій і Малій Польщі вона користувалась очевидно, підтримкою католицької ієрархії. В Помор'ї місцева знать вдавалася до лозунгу реставрації язичництва.

Лозунг цей повинен був забезпечити її вступу в широку соціальну базу, привабити на її бік масу особисто вільних общинників, що притримувалися язичницьких вірувань і готових в будь-яку хвилину виступити проти католицької церкви як представниці феодального гніту. Очевидно в дещо іншій формі намагання використати народні маси для боротьби з центральною владою було застосоване і мазовецькою знаттю. Спираючись на народне ополчення - поморська і мазовецька знать зуміла добитися повного відокремлення Поморії і Мазовії від решти Польщі. В Помор'ї знову прийшла до владу місцева князівська династія, в Мазовії правив Маслав.

Боротьба в середовищі різних груп господарюючого стану, загальне виснаження країни в результаті довготривалих війн і занепад центральної влади було сприятливими умовами для переростання станової боротьби селянства в масове антифеодальне повстання у Великій і Малій Польщі.

Повстання набуло масового характеру.

В боротьбі проти церковних і світських землевласників об'єдналось вільне і феодально залежне селянство. В русі, повинні були взяти участь і раби. Антифеодальний рух розвивався під лозунгами реставрації язичництва і знищення християнської церкви.

Ось як описує повстання перший польський хроніст Анонім Галл:”...Раби повстали проти своїх панів, звільнені невільники проти “благородних мужів”, забирали їх жінок...і по злочинному захоплювали високі [державні] посади. Вони підняли бунт проти єпископів і священиків, деяких із них піддали кращій смерті, вбивали мечем, інших, достойних гіршої смерті, вбивали каменями”.

Руський літописець Нестор говорить про ці події наступне: “...І було велике заворушення в землі ляській, люди, повставши вбивали єпископів і священиків, і бояр своїх, і було в них хвилювання.”

Для ранньофеодальної Польщі перш. пол. ХІ ст. був не раб, а феодально залежний або вільний селянин. Селянство могло бути головною силою дійсно масового руху.

Інша справа, що в русі цьому могли прийняти і взяли участь раби і частина селянського населення.

Найбільш точні свідчення про сили, що рухали повстанням дає руський літопис, в котрому говориться:”В цей же час помре Болеслав Великий в лісах І бисть заколот в землі лядській”.

Так, повстання 1037-1038рр. було дійсно масовим, широким народним рухом. Джерела дають основу вважати що в ньому взяло участь вільне і невільне феодально залежне селянство, обездолене населення підміст і раби.

Що стосується характеристики дій повсталих, то всі три джерела яскраво характеризують антифеодальну направленість. Повсталі громили садиби феодалів (“бояр”), вбивали їх самих між іншим, в розповіді про Мойсея Угрина йде мова про загибель в час повстання його господині, в котрої він знаходився в період свого полону в Польщі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Станова боротьба в Польщі

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок