Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Хорватська та Словенська культура(XVI-XVIII ст.)

Хорватська та Словенська культура(XVI-XVIII ст.)

Назва:
Хорватська та Словенська культура(XVI-XVIII ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
3,33 KB
Завантажень:
91
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 
РЕФЕРАТ
на тему:
Хорватська та Словенська культура
(XVI-XVIII ст.)


Культурний розвиток на хорватських та словенських землях у XVI ст. відбувався у вкрай несприятливих суспільно-політичних умовах. Крім усної народної творчості, у хорватів і словенців у цей час значну роль відігравала протестантська література, яка розробляла релігійні теми та проблеми. Серед протестантів, котрі працювали в царині літератури, слід відзначити словенця Приморжа Трубара (1508—1586), істрянина Степана Конзула та Антуна Далматинця з Сеня.
Тривала літературна діяльність хорватських письменників та філософів латинською мовою. Як творчі особистості не лише національного, а й загальноєвропейського масштабу утверджуються Антон Вратич (1504—1573), Фауст Вранчич (1551-1617), Юрай Драгишич (1450—1520), Транквіль Андрейс (1490-1571), Франьо Петришич (1529-1597) та ін.
XVII ст. у хорватів минуло під впливом бароко з його мінливістю та поліморфністю, зміною провідної ідеології — Реформації та контрреформації, руйнуванням антропоцентричного світу ренесансного гуманізму як цілісної системи, побудованої на принципах розумності й гармонії.
Іншим наслідком політичного та культурного розвитку протягом XVII ст. стало формування на теренах сучасної Хорватії чотирьох відносно самостійних і практично незалежних одна від одної культурних зон: Вузької Хорватії, Славонії, Далмації та Дубровника. У кожній із них існували своє специфічне наріччя, власний правопис. Кожна зона перебувала під впливом різних "великих" культур, який здійснювався із сусідніх територій. Дезінтеграційні чинники переважали в цей час над інтеграційними.
У такому ж стані хорватська література зустріла й XVIII ст. Поступово в художній творчості утверджується просвітництво. У хорватській історії естетичної думки це явище здебільшого позначається терміном "раціоналізм", а в дещо розширеному сенсі вживається запозичений з австрійських джерел вислів "йозефінізм".
У XVIII ст. поділ на чотири культурні зони залишається актуальним. Для кожної із зон раціоналізм мав свою специфіку.
Найповніше й найпослідовніше просвітницьке начало виявилося у творах словенця Матії Антуна-Рельковича (1732-1798), автора хрестоматійного для хорватської літератури твору "Сатир, або дика людина", присвяченого проблемам виховання та обґрунтування ідеї необхідності докорінних змін у ньому.
В Далмації просвітництво виявилося в діяльності й творчості Філіппа Грабовця (1697—1749) та Андрії Качича-Міошича (1704— 1760). Перший написав цікавий за задумом, хоча й досить невиразний з огляду на естетичні особливості, твір "Квітка розмови народу іллірійського або ж хорватського", що являє собою віршовану хроніку подій європейської та світової історії з виразним наголосом на хорватській минувшині. Другий відомий насамперед як автор книги "Розмова приємна народу словінського", що стала визначною подією літератури того часу й мала величезне значення для подальшого розвитку хорватського красного письменства. Вона відіграла роль однієї з важливих складових, на яких згодом проросли ілліризм та хорватське національне Відродження.
Качич-Міошич уклав хроніку, в якій намагався охопити всю історію південнослов'янських народів, особливо ж — їхню боротьбу проти турків. Однією з істотних художніх особливостей твору є народність, яка поєднується зі справжнім демократизмом. Успіх твору свідчив, що він належав до єдиного типу літератури, який народ міг сприйняти та зрозуміти: народного за змістом і за формою; такого, що розповідає про минуле, але спрямований у майбутнє.
Специфічним явищем хорватської культури залишалося існування літератури на кайкавському діалекті, яким розмовляло населення Загор'я. Провідним кайкавським письменником XVIII ст. був Тіто Брезовачкі (1757-1805). Він увійшов в історію хорватської культури як найкращий драматург тієї доби, автор драм і комедій "Святий Олексій", "Матіяс Грабанціяш", "Діогенеш, або слуга двох братів, що загубилися" та ін.
Протягом XVII-XVIII ст. поступово актуалізується проблема створення єдиної літературної мови південних слов'ян, вибору діалекту, на основі якого вона могла б сформуватися.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2 



Реферат на тему: Хорватська та Словенська культура(XVI-XVIII ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок