Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Cередньовіччя в Європі. Озброєння, військова система, дипломатія

Cередньовіччя в Європі. Озброєння, військова система, дипломатія

Назва:
Cередньовіччя в Європі. Озброєння, військова система, дипломатія
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
18,56 KB
Завантажень:
271
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 
Реферат на тему:
Cередньовіччя в Європі. Озброєння, військова система, дипломатія


План
1. Зброя і військове спорядження
2. Військова система.
3. Дипломатія.


Вступ
Варварські королівства, на відміну від Римської імперії, не мали регулярних армій. В них кожна соціальна група чи сім’я сама дбала про свою безпеку. Король закликав до війська усіх спроможних носити зброю, причому упродовж усієї воєнної компанії вони мали самі себе утримувати. За ухиляння від військової служби страчували. У франків військову повинність виконували не лише вільні, а й літи (напівраби) та раби. У вестготів із невільників складалося ядро війська. Щоб військових механізм працював бездоганно, дозволялося усім носити зброю.
На світанку Середньовіччя використовувалася проста зброя. Франкські воїни були озброєні мечем і щитом, вікінги — мечем і грізною дворучною датською бойовою сокирою.
У X — першій половині XII ст. основну роль у боях уже відігравали озброєні довгим списом і мечем вершни-ки-рицарі, захищені шоломом і гнучкою кольчугою та іншими обладунками,
У другій половині XII й упродовж XIII ст. зросла роль у бою піших лучників і арбалетників. Лук і арбалет (поєднання лука й ложа з прикладом та спусковим ме-ханізмом) мали свої переваги. Перевагою лука була ско-рострільність (із нього за хвилину випускали десяток стріл, із арбалета — лише дві), зате убивча сила стріли, ви-пущеної з арбалета, була більшою. Візантійська принцеса Анна Комніна (XI ст.) стверджувала: "Випущена [з нього] з величезною силою стріла... наскрізь пробиває і щит, і товсті лати і летить далі... Отож, здається, що із нього лука стріляє сам диявол". II Латеранський собор (1139) заборо-нив застосування лука й арбалета у війнах між християна-ми, проте наприкінці XII ст. з легкої руки англійського короля Річарда І Левове Серце тогочасні армії знову вда-лися до цієї грізної зброї (до речі, цьому монархові вкоро-тила віку стріла, випущена з арбалета). Коли арбалетник перезаряджав свою зброю, інший піхотинець прикривав його великим щитом.
Хоча стабільний мир і спокій були для західноєвро-пейського Середньовіччя недосяжним ідеалом, усе ж не всі можновладці при вирішенні політичних питань покла-далися лише на голу силу. Багато хто з них прагнув улад-нати суперечки чи конфлікти за допомогою дипломатії.
Ще в період утворення "варварських королівств" дип-ломатія відігравала важливу роль у замиренні ворогуючих сторін. Варвари швидко засвоїли "секрети" римської дип-ломатичної служби й обзавелися своїми дипломатами, причому поширили на них принцип недоторканності. На-приклад, Аттила не стратив змовника, який готував замах на його життя, лише тому, що не хотів порушувати дипло-матичних норм. Римлянин Кассіодор, провідний політик остготського короля Теодоріха Великого, спираючись на традиції римської дипломатії, навіть розробив низку прин-ципів міжнародної політики. Він рахував за мирне вирі-шення міжнародних конфліктів (за допомогою третьої держави), наголошував, що порушення договору однією стороною звільняє іншу сторону від його дотримування, надавав важливого значення шлюбним зв'язкам для під-тримування миру між державами тощо. Кассіодор вважав дипломатію "великим мистецтвом", обов'язки посла — дуже відповідальними, його особу — недоторканною.
1. Військова система.
У X—XIII ст. у військовій системі Західної Європи з'явилися значні регіональні відмінності. Так, у Франції, яка на той час була роздроблена на десятки й сотні майже самостійних герцогств, маркграфств, графств, баронете, ледь не кожна з них "держав у державі" мала свої війсь-кові сили й могла оголошувати війну й укладати мир. Не дивно, що полум'я міжусобних чвар у цій країні не вщухало. У нескінченних воєнних баталіях значну роль віді-гравали замки, то належали місцевим володарям, їхнім родичам і васалам чи були незаконно побудовані або ж за-хоплені магнатами й усілякими авантюристами. Ядром французького війська стало рицарство. Проте й піхота відігравала в ньому поважну роль. Селяни, мобілізовані до війська, не лише виконували ремонтно-будівельні і транс-портні роботи, а й брали безпосередню участь у боях.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9 



Реферат на тему: Cередньовіччя в Європі. Озброєння, військова система, дипломатія

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок