Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> СЕРБСЬКА ДЕСПОТОВИНА(IX - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XV ст.)

СЕРБСЬКА ДЕСПОТОВИНА(IX - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XV ст.)

Назва:
СЕРБСЬКА ДЕСПОТОВИНА(IX - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XV ст.)
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,38 KB
Завантажень:
330
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
На тему:
СЕРБСЬКА ДЕСПОТОВИНА
(IX - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XV ст.)


Стефан, старший син князя Лазаря Хребеляновича, правив Сербією у 1389— 1427рр. У перші роки після Косовської битви його роль була скоріше другорядною, оскільки фактично країною керувала княгиня Мілиця, дружина Лазаря і мати Стефана. Проте після смерті матері (1406 р.) Стефан Лазаревич став повноправним державцем Сербії з титулом деспота. У 1414 р. султан Магомет І надав йому титул "самодержця сербів ". Стефан, на думку деяких дослідників, не раз мав нагоду виправити ситуацію, що склалася внаслідок поразки на Косовому полі, але не скористався жодним із шансів: об'єктивний хід подій складався не на користь сербів, до того ж постійно заважали внутрішні чвари (Стефана з молодшим братом Буком, їх обох — з небожами Бранковичами та ін.).
Дехто вважає, що Стефанові забракло державної мудрості й уміння правильно оцінити ситуацію, що склалася тоді на Балканах. Протягом 12 років, поки тривала міжусобна боротьба синів султана Баязида за батьківський престол, Стефан щоразу опинявся на боці переможця, але так і не спромігся відновити власну державу. Як справжній вірнопідданий Стефан допомагав зійти на престол одному султанові за іншим, визнаючи зверхність кожного з них, і дотримуючись клятви, даної ще Баязидові. При цьому він навіть не намагався визволитись від османської залежності.
Стефанові Лазаревичу, щоправда, пощастило дати рідній країні нетривалий перепочинок. Зійшовши на престол і пам'ятаючи послуги Стефана, султан Магомет І подарував сербському деспотові місцевість Знеполе й місто Копріян, а також "інші області", які не називаються. Крім того, на деякий час значно послабшав режим васальної залежності. Припинилися чвари між сербськими можновладцями, у тому числі між головними конкурентами: Стефаном Лазаревичем і Джураджем Бранковичем. Протягом восьми років (1413—1421) Сербія жила без війни — випадок унікальний для сербської історії того періоду. Країна швидко повернула собі статус багатої в матеріальному та культурному відношенні держави, впливового в регіоні політичного й військового чинника.
Коли 28 квітня 1421 р. помер правитель Зети Балша III, він залишив свою область у спадок деспоту Стефану. Таким чином, територія Сербської деспотовини стала майже на третину більшою за ту, якою володів князь Лазар. У цей час Сербія становила на Балканах другу політичну, економічну та військову силу після Османської імперії. Проте стиснута між двома потужнішими агресивними сусідами — Угорщиною і османами, — позбавлена змоги проводити незалежну політику, вона незабаром стала жертвою зіткнення інтересів інших народів і держав.
Режим найбільшого сприяння, яким користувався Стефан у османів, скінчився після смерті Магомета І (1421). Турецькі загони знову почали нападати на сербські землі, хоча до значних воєнних дій між новим султаном і деспотом справа ще певний час не доходила. У жовтні 1425 р. Мурад II, стурбований зближенням Стефана з угорським королем Сигізмундом, увійшов з військом на територію Сербії, але деспотові вдалося залагодити непорозуміння мирним шляхом.
У першій половині 20-х років XV ст. Стефанові Лазаревичу доводилося вести боротьбу відразу на кілька фронтів: Венеція намагалася встановити контроль над частиною Зети; чвари роздирали Боснію, постійно зачіпаючи Сербію; Угорщина вимагала повернення Мачви та Белграда; Османська імперія загрожувала з південного сходу. Важливою проблемою для деспота, який не мав дітей, стало визначення спадкоємця престолу. Відчуваючи наближення смерті, Стефан у 1426 р. проголосив своїм наступником Джураджа Бранковича. Його без особливих протестів визнали учасники сербського державного Сабору в Сребрениці, а також угорський король, з яким Стефан, з огляду на зростаючу небезпеку з боку турків, домовився про підтримку та допомогу в обмін на окремі територіальні поступки.
Джурадж Бранкович — одна з найтрагічніших постатей сербського Середньовіччя. Він був деспотом Сербії у 1427—1456рр., у надзвичайно важкий період історії сербського народу й сербської держави.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: СЕРБСЬКА ДЕСПОТОВИНА(IX - ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XV ст.)

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок