Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Хорвати та Словенці на початку XIX ст.

Хорвати та Словенці на початку XIX ст.

Назва:
Хорвати та Словенці на початку XIX ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,63 KB
Завантажень:
409
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
на тему:
Хорвати та Словенці на початку XIX ст.


Хорвати зустріли XIX ст., як г попере-днє, у стані територіальної та суспіль-но-політичної роз'єднаності. Загроза втрати національної самобутності залишалася цілком реальною. Рівень розвитку культури був від-носно невисокий. З 800 тис. жителів тільки близько 20 тис. належали до дворянства та духовенства, а більшість населен-ня складали феодально залежні селяни (кріпацтво в Хорватії та Словенії скасували в 1848 p.).
Становище простого народу було дуже тяжким, рівень ма-теріального забезпечення низьким. Ще у 1845 р. француз І. Де-спре, який подорожував по Хорватії, у своїх дорожніх нари-сах розповідав про вбогі хатинки без димарів, про напіводягнених або й зовсім голих дітей та жінок, про чоловіків, одягнених у якесь лахміття. При цьому представники панівної верстви мешкали в розкішних палацах, а вдягалися за останньою мо-дою паризьких та віденських салонів.
У Європі носієм передових ідей та рухів виступала в цю добу буржуазія, однак на хорватських та словенських землях її ще просто не існувало, отже нікому було взяти на себе цю місію.
На початку XIX ст. у головному центрі Хорватії — Загребі — налічувалося всього 10 тис. жителів. Значну частину міського населення складали іноземці. У Загребі цілі вулиці заселяли італійці, угорці. Все це негативно позначалося на суспільно-політичному, економічному та культурному розвитку країни.
У 1809 р. частина Хорватії і Славонії до річки Сави та вся Далмація ввійшли до складу Іллірійських провінцій наполеонівської Франції, проте їхнє перебування в новій державі, хоча й надало їм можливість перепочити від тиску австрійської бюрократичної машини, тривало недовго. Після Віденського конгресу 1814—1815 рр. землі, загарбані французами, повернуто Габсбургам, які до того ж розширили свої володіння в Далмації за рахунок колишніх венеційських територій; під зверхність Відня потрапив і Дубровник.
Таким чином, у середині другого десятиріччя XIX ст. всі хорватські області опинилися в складі Австрії, хоча частина з них при цьому була визнана землями Угорської корони. Незважаючи на те, що всередині імперії Габсбургів ці області, як і раніше, поділялись адміністративними кордонами, їхнє об'єднання мало позитивне значення, оскільки давало можливість забезпечити приблизно однаковий за змістом, формою і темпами політичний та економічний розвиток.
Протягом 20—40-х років хорвати й словенці відчули на собі всю силу реакції, що запанувала в Австрії після перемоги над Наполеоном. Для хорватів ситуація ускладнювалася ще й тим, що черговий наступ на їхні національні права розпочали мадяри. Мадярський націоналізм у цей період процвітав і у своїй боротьбі проти австрійського централізму угорці використовували всі можливі способи, в тому числі й допомогу хорватів, яких вони прагнули звільнити з-під австрійського впливу й цілком підпорядкувати собі.
У 1823 р. угорська влада запровадила обов'язкове вивчення мадярської мови в усіх закладах освіти на території Корони Св. Стефана. Знання угорської мови відкривало шлях до кар'єри. Це спричинило гостре невдоволення національно свідомої частини хорватської політичної еліти та основної маси населення. Не припинялася кампанія, спрямована на запровадження в Хорватії, Славонії та Далмації угорської мови як службової. На хорватських землях відтепер ані вчитель, ані чиновник не міг здобути жодної посади, якщо не володів угорською мовою.
За таких умов у хорватів розгортається рух національного відродження, вершиною якого став "ілліризм ".
Алгоритм народження рухів національного відродження у різних європейських народів є однаковим, і хорвати, хоч і з деяким запізненням та певною національною специфікою, повторили приблизно той самий шлях, яким рухалися французи, німці, італійці, чехи, поляки, угорці. Національне відродження в Хорватії розвивалося за схемою, притаманною майже всім західне- і центральноєвропейським народам, але мало при цьому певні етнічні особливості й джерела. Серед них — власна культурна традиція, у ході розвитку якої було закладено підвалини хорватського духовного життя; діяльність хорватських політиків та громадських діячів, спрямована на захист хорватського національного буття від загрози мадяризації; діяльність хорватських просвітників; народна поезія та усна народна творчість у цілому.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Хорвати та Словенці на початку XIX ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок