Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період

Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період

Назва:
Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
27,87 KB
Завантажень:
436
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
Реферат на тему:
Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період


Перша світова війна і революція докорінно змінили економічне і соціально-політичне становище Німеччини. Вона стала республікою, демократичні права і свободи громадян, 8-годинний робочий день стали реальністю. Ставлення до республіки було неоднозначним. Були політичні сили (НДП і партія Центру), які готові були визнати Версальський мирний договір при умові його пом’якшення. Були політичні сили, мета яких полягала у відновленні монархії.
Наслідки війни для німецької економіки були важкими. Диспропорції у промисловості, безробіття, нестача продуктів харчування і загроза голоду – усе це мало місце в післявоєнній Німеччині. Інфляція досягла величезних розмірів. Так, у 1919 р. 1 долар США дорівнював 14 марок, у середині 1921р. він уже дорівнював 109 тис.996 марок. Наслідком інфляції було розорення дрібних власників та дорожнеча, яка ще більше погіршила матеріальне становище основної частини населення. Не дивлячись на розруху німецька буржуазія отримувала значні прибутки. Широко застосовувалась система державних субсидій монополістам.
Виступи робітників за свої права придушувалися воєнізованими організаціями типу ”Стальний шолом”, “Вікінг” та ін. Взагалі, у післявоєнній і післяреволюційній Німеччині було дві досить серйозні проблеми: політичні дискусії з таких питань, як ставлення до Версальського мирного договору і до Веймарської республіки. Саме навколо цих проблем розгорталися найбільш запеклі політичні дискусії, які в 20-ті роки не раз переходили у збройну боротьбу тих, хто визнавав Версальський мирний договір і Веймарську республіку, і тих, хто цього не хотів робити.
У специфічній формі ці проблеми знайшли своє продовження і в 30-ті роки.
Листопадова революція не вирішила багатьох важливих завдань. Повністю збереглась економічна могутність юнкерів. Вони, як і раніше, намагалися відігравати важливу роль в політичному житті країни. Соціальні статті Веймарської конституції значною мірою були декларативними.
Соціально-класову основу противників навіть доволі поміркованих змін в Німеччині складали юнкера та ”королі вугілля і сталі”, найбільш типовими представниками яких були Г. Стіннес, Е. Борзіг, Ф. Тіссен та ін. Вони знаходились на позиціях войовничого невизнання наслідків німецької революції і Версальського договору. Це і був феномен консервативного екстремізму значної частини верхів німецького суспільства. Наприкінці 1919 р. уряд Веймарської коаліції (Демократична партія, центр і соціал-демократи) активізував наступ на демократичні права німецького робітничого класу. 13 січня 1920 р. був виданий закон про фабрично-заводські ради, який забороняв страйки. Посилились репресії проти лівих сил.
Одночасно йшов процес формування контрреволюційних військових організацій, їх поповнювали демобілізованими офіцерами, студентами, декласованими елементами. Рейхсвер у 1920 р. нараховував 400 тис.чол.
Страх офіцерства перед можливим скороченням армії до розмірів, встановлених Версальським договором, спонукав його до думки про необхідність усунення соціал-демократів з уряду, встановлення військової диктатури, а потім і відновлення монархії. Змову очолили генерали Е. Людендорф і Лютвіц. На чолі уряду мав стати крупний поміщик Капп. Вони мали підтримку частини буржуазії і юнкерства.
8 лютого 1920 р. вони зажадали від уряду розпуску Національних зборів і переобрання президента Еберта. Уряд і президент відхилили вимоги заколотників, але і не здійснили запобіжних заходів.
13 березня в Німеччині почався заколот. Президент і уряд втекли до Штутгарта. У Берліні владу захопив Капп. На боці заколотників був і рейхсвер. Лише організовані соціал-демократами і комуністами робітники витупили проти путчистів. Почався загальний страйк, в якому взяло участь 20 млн.чол. В окремих місцях робітники бралися за зброю. 13 березня під час антикаппівської демонстрації тільки в Берліні від куль загинуло 42 чоловіки. Почалися бої з путчистами в Хеймніці, Лейпцизі, Галлі, Кілі, Гамбурзі.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 



Реферат на тему: Економічне і соціально-політичне становище Німеччини у міжвоєнний період

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок