Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Слов'янські племена в добу "Великого переселення народів"

Слов'янські племена в добу "Великого переселення народів"

Назва:
Слов'янські племена в добу "Великого переселення народів"
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
9,47 KB
Завантажень:
424
Оцінка:
 
поточна оцінка 3.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 
РЕФЕРАТ
на тему:
Слов'янські племена в добу "Великого переселення народів"


Вторгнення гунів до Європи у IV ст. започаткувало добу "Великого переселення народів". Рухаючись з Центральної Азії через прикаспійські степи, гунські орди досягли Північного Причорномор'я. У 375 р. гуни знищили державу Ерманаріха. Частина остготів приєдналася до гунського племінного союзу, а інші втекли за Дунай, на римську територію. Просуваючись далі на захід, гуни напали на вестготів, змусивши їх просити дозволу в римлян на переселення до Фракії як федератів. Затримка виконання досягнутих угод імперськими чиновниками призвела до повстання готів у 377 р. Наступного року вони розгромили поблизу Адріанополя римське військо, очолюване імператором Валентом.
Імператор Феодосій (379—395) востаннє об'єднав Римську імперію. В 382 р. він придушив повстання готів — частково за допомогою сили, а частково поступившися землями в Мезії, Фракії та Македонії. Перед смертю Феодосій поділив імперію між своїми синами: східну частину отримав старший син Аркадій, західну — Гонорій. Цей поділ виявився остаточним для Римської імперії, яка розпалася на дві самостійні держави, що постійно ворогували: латиномовну Західну та елліно-мовну Східну Римські імперії. Східна згодом дістала назву Візантія, проте її населення продовжувало називати себе "ромеями" (римлянами).
Східна Римська імперія вважалася багатшою й сильнішою, аніж її західна сусідка. Класична форма рабства була в ній менш поширена, зате переважали робітники типу колонів, а в низці провінцій на Балканах зберігалися громади, вільне селянство тощо. Завдяки розвиненій зовнішній і внутрішній торгівлі візантійських міст наповнювалася скарбниця східно-римських імператорів, що давало змогу їм не тільки утримувати сильну армію, а й вчасно відкуповуватися від варварів. До того ж Візантія доклала чимало зусиль для спрямування потоку варварських орд на Захід.
На долю пізньої Римської імперії значно вплинули гуни. Досягнувши Середнього Дунаю, гуни створили велику державу в центрі Європи. Всі племена, які опинилися під їхньою владою, сплачували данину й залучалися до воєнних кампаній. Візантійці також мусили рахуватися з новою військово-політичною силою. У 413 р. вони збудували нові мури навколо Константинополя ("Феодосієві стіни") й зміцнили дунайський кордон. З 430 р. Візантія сплачувала гунам щорічну данину, а західноримська провінція Паннонія була передана їм для поселення. Гунська держава дуже посилилась у середині V ст. В 447 р. її вождь Аттіла розпочав наступ на Візантію, спустошуючи її балканські провінції. Згідно з умовами миру, укладеного в 448 р., гунам відходила Правобережна Дакія.
Прихід гунів у Північне Причорномор'я, як зазначено в першій лекції, прискорив міграційні процеси в слов'янському середовищі.
У V ст. н. е. привісельські слов'яни витіснили за Ельбу східно-германські племена, а згодом навіть заселили деякі острови Балтійського моря. Вже наприкінці V ст. трапляються випадки проникнення слов'ян на Балкани. Рухаючись на південь, углиб півострова, "жителі лісів", як писали про них візантійські автори, здебільшого оселялися на лісових галявинах, уздовж річок.
Ці та інші епізоди й напрями руху слов'ян по суті можна розглядати як складову "Великого переселення народів". До участі в ньому спонукала об'єктивна необхідність переходу суспільства до продуктивнішого способу виробництва, що зумовлювало закріплення за кожним етнічним і родоплемінним об'єднанням сталого життєвого простору. Екстенсивність форм землекористування, досить суворі природні умови, суперництво з сусідніми етносами та зростання чисельності населення вимагали постійного розширення площ оброблюваних земельних угідь і пошуку найбільш сприятливих для ведення господарства територій. Саме поєднання землеробства й скотарства сприяло міграції значної кількості слов'янських племен до лісостепової зони.
Водночас серед слов'ян та інших "варварських" племен поширились уявлення, що найродючіші землі лежать саме в межах Східної Римської імперії.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3  4  5  6  7 



Реферат на тему: Слов'янські племена в добу "Великого переселення народів"

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок