Головна Головна -> Реферати українською -> Історія всесвітня -> Становище Хорватських земель у XVI ст.

Становище Хорватських земель у XVI ст.

Назва:
Становище Хорватських земель у XVI ст.
Тип:
Реферат
Мова:
Українська
Розмiр:
5,09 KB
Завантажень:
287
Оцінка:
 
поточна оцінка 5.0


Скачати цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 
РЕФЕРАТ
на тему:
Становище Хорватських земель у XVI ст.


В XVI ст. історичні області, які згодом об'єдналися в хорватській державі — "Ву-зька "Хорватія, Славонія та Далмація, — опинилися під владою чужонаціональних правителів, роз’єднані и пригноблені. Основною небезпекою для населення кожної з них залишалася османська експансія.
Найбільш сприятливою, з огляду на цю небезпеку, ситуа-ція була у "Вузькій" Хорватії, дворянство якої в 1527 р. доб-ровільно приєдналося до корони династії Габсбургів, споді-ваючись на захист від османів. Захист і справді був, проте постійні сутички між турецькими загонами і австрійськими військами на кордоні, а також досить часті рейди турків· по прикордонних хорватських районах робили повсякденне життя народу нестерпним.
Незважаючи на мирний договір, незадовго перед тим під-писаний між Австрією і Портою, влітку 1536 р. велике туре-цьке військо, очолюване боснійським пашею, вступило до Славонії і після нетривалої боротьби захопило майже всю її територію.
Значних успіхів добилися османи й у Далмації, де протя-гом 1521-1533 pp. заволоділи містами Кнін, Островиця, Скрадин, Кліс (у 1537 p.), поступово поширюючи свій контроль на околиці інших далматинських міст. Місцеве населення, рятуючись від загарбників, покидало рідні домівки й шукало порятунку в Хорватії та Італії. За деякими відомостями, кількість жителів на Адріатиці зменшилася в першій третині XVI ст. з шістдесяти до п'яти з половиною тисяч осіб.
Зрештою, уже в середині XVI ст. Словенія та більша частина Далмації опинилися у складі одного з чотирьох європейських намісництв Османської імперії — Боснійського, тоді як далматинські міста продовжувала контролювати Венеція.
На тлі турецьких перемог яскравою сторінкою слави християнської зброї, до якої активно долучилися й хорвати, стала оборона фортеці Сигет у 1566 р., де особливо відзначився представник давнього хорватського дворянського роду Нікола Зринський.
Після падіння Сигета хорвати покинули ще кілька міст і районів. Кордони Хорватії відсунулися далі на північний захід, сягнувши Купи, Корани та річки Чесми. Колишнє хорватське князівство та королівство існувало, за влучним висловом одного з хорватських істориків, у вигляді "залишків залишків". "Два століття суцільного плачу" хорватської історії тривали.
Стурбована наближенням османів до її історичної території, Австрія з 70-х років XVI ст. створює принципово нову систему оборонних укріплень, засновану на низці військових поселень уздовж кордонів. Важлива роль у цій системі відводилася хорватам і сербам: опинившись під реальною загрозою Османської імперії, Австрія намагалася забезпечити собі надійний захист за рахунок слов'янських християнських народів. У зв'язку з цим, наприклад, розпочалося будівництво нового міста — Карловаца — в 1579 р.
Останні роки XVI ст. дещо додали оптимізму християнським народам Центральної Європи та північного заходу Балкан: у 1593 р. велике турецьке військо зазнало нищівної поразки під хорватським містом Сісак. Проте кордони Османської імперії й надалі глибоко врізалися в хорватські землі: від Загреба до них можна було пішки дістатися лише за один неповний день.
Протягом XVI ст. в різних областях Хорватії, Славонії та Далмації, а також у Словенії відбулося кілька помітних антифеодальних виступів. Найпотужнішим у хорватській історії було селянське повстання 1573р., очолюване Матією Губцем. У цьому виступі соціальні мотиви відсунули на другий план національні.
Безпосереднім приводом для повстання стали факти жахливого знущання одного з угорських феодалів над селянами. Проте є відомості, що свій виступ ватажки повстання готували заздалегідь: ще протягом 1572 р. їхні посланці роз'їхалися по населених пунктах Хорватії. Виникла навіть таємна організація, до якої належали повстанські керівники.
Центр повстання містився в селі Стубиця, розташованому в центральній частині "Вузької" Хорватії, в області Загор'є. Крім Матії Губця, до проводу входили Іван Пасанац та Іван Магаїч, яких обрали до спеціального селянського уряду, а також Ілія Грегорич, котрого призначили головнокомандувачем повстанського війська.

Завантажити цю роботу безкоштовно
Пролистати роботу: 1  2  3 



Реферат на тему: Становище Хорватських земель у XVI ст.

BR.com.ua © 1999-2017 | Реклама на сайті | Умови використання | Зворотній зв'язок